Староста села Мезенівка, що на Краснопільщині, Микола Гавенко розповів про сільський музей. Розташований він у приміщенні місцевого клубу. Раніше це була контора Мезенівського цукрового заводу. Історія цього підприємства почалася в середині 19-го сторіччя, нині від будівлі комбінату залишилися руїни. Колишня ж контора – збереглася.
"Вона також пустувала, ліквідатор не тронув її. Тут була каса, а зараз, бачите, невеличкий музей", — розповів Микола Гавенко.
Створювали музей, каже Микола Гавенко, 10 років тому всім селом: люди самі приносили старовинні речі, інструменти, предмети інтер’єру. Оздобили виставкову кімнату по типу української хатинки: всередині є люлька, скрині, глечики, знаряддя праці.
Нині в музеї – майже дві сотні речей. Деяким, говорить чоловік, близько ста років. Як, наприклад, різьбленому дерев’яному столу – він зберігся з часів розквіту мезенівського цукрового виробництва.
"Старі люди казали так: німців вигнали в 45-му, а в 43-му цукрокомбінат запрацював, в 44-му вже цукор дав, його за рік відремонтували. Директорів сім було. Сиділи за цим столом. Вирішували долю людей", — розповів староста Мезенівського старостинського округу Микола Гавенко.
Експонатів до початку повномасштабної війни в музеї було більше. Дещо довелося евакуювати в перші дні вторгнення, аби не розграбували російські мародери.
"Коли в кінці лютого йшли колони, буквально 70-80 метрів від приміщення клубу, в сторону Тростянця, дівчата-працівниці всі цінні експонати через ті вікна, викидають все, приймають і по хатах ховають", — розповів Микола Гавенко.
Після закінчення війни речі мають повернутися до виставкової кімнати. Перемогу ж, ділиться планами Микола Гавенко, святкуватимуть так само як і створювали музей – всім селом.
"У нас є чан такий здоровий, на день села ми варимо завжди на наших жителів, на гостей. І як тільки перемога – одразу на стадіоні варимо куліш або уху", сказав Микола Гавенко.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
