У 86 років вивчила понад півсотні віршів Ліни Костенко, а нині читаючи їх на пам’ять збирає гроші для воїнів ЗСУ. Наталія Морюхно майже півтора місяця поспіль виходить до торгового центру в Сумах і читає перехожим вірші. За цей час назбирала понад 9 тисяч гривень. Що надихає її волонтерити — розповіла Суспільному.
"Дуже переживала за те, що не можу матеріально допомогти воякам. Тут у дворі якісь сітки, хтось щось з їжі робить, а я думаю: що ж я така невкалєба, бо я нічого не можу зробить", — почала розповідати пані Наталія.
Збірку Ліни Костенко пів року тому подарував зять, згадує жінка. Відтоді й почала вчити вірші. Ідея ж їх читати на загал, аби зібрати гроші для воїнів прийшла у 86-й день народження, рідні тоді її підтримали. Вперше довелось зачитати поезію у тролейбусі, каже пані Наталія.
"Розговорились і жіночка каже: "Та я так люблю Ліну Костенко". І наче один віршик згадала". Я їй кажу: "Я вам прочитаю". І прочитала один, другий, третій і наче я тут тихенько читаю, а на зупинці виходять люди й кажуть: "Дякую, дякую, а скільки вам років, яка в вас пам'ять". І я тоді подумала, що інтерес же в людей є, я спробую", — розповідає жінка.
Аби люди розуміли, для чого збирає гроші, пані Наталія має спеціальну табличку.
"Одягаю її отак за петельку курточки та всі йдуть і читають, а я запрошую: "Зупиніться, будь ласка". Без запрошення дуже рідко зупиняються. Хочу сказати, що дуже важко. Читати – це мені в радість, а зупинити – дуже важко. Всі кудись біжать, кудись спішать, я кажу: "Коротенький віршик на три хвилинки" — пояснює пенсіонерка.
Таке заняття жінка називає своєю роботою. Виходить на неї майже щодня.
Волонтерить пані Наталія біля торговельного центру на проспекті Перемоги із 14 жовтня. Відтоді назбирала понад 9 тисяч гривень.
Частину із зібраних грошей жінка передала волонтеру Сергію Окуню для закупівлі необхідного обладнання 31 бригаді. Воїни подарували жінці бригадний прапор.
"А я прийшла додому, розклала його на столі, прочитала всі прізвища вояків, їхні позивні. Ви знаєте, прочитала, а тоді отак притулила до грудей і сльози річкою потекли, я не могла зупинити їх, бо це були сльози печалі й радості. Радості, що ми змогли їм допомогти. Печалі, що ще їм прийдеться довго-довго працювати й важко", — ділиться Наталія Морюхно.
Крім зібраної для воїнів допомоги, надихає волонтерити далі і вдячність тих, хто слухає поезію Ліни Костенко. Зупинятися, говорить бабуся, у свої 86 років не планує.
"Прямо під вашим прапором і я з вами буду крокувати до перемоги", — наголошує пенсіонерка.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
