На вулиці Перекопській у Сумах після руйнування шару асфальту місцями відкрилася стара бруківка. Сумські історики, зокрема, Олег Корнієнко та Віра Іванова, припускають, що ці ділянки мощення можуть походити з кінця ХІХ – початку ХХ століття. Саме тоді сумські вулиці мостили такими кам'яними покриттями. В державному архіві Сумської області зберігся документ, який свідчить: понад століття тому до мощення сумських вулиць залучали не тільки кошти з бюджету міста, а й пожертви підприємців.
Суспільне дізнавалося, коли в Сумах почали мостити дороги, скільки це коштувало та чи має старе покриття історичну цінність.
Вулиця Перекопська розташована в історичному центрі міста. Її назва походить від оборонного рову – перекопу, який у XVII столітті захищав південну частину Сумської фортеці.
Як пояснює Олег Корнієнко, з трьох боків місто було захищене природними водними рубежами – річками Сумкою, Стрілкою та Пслом, а з боку сучасної Перекопської такого захисту не було:
“Місто було засноване навесні 1655 року. Одразу після цього розпочалося спорудження фортеці, адже поселення виникло на важливому шляху, яким татари рухалися на північ під час своїх нападів. Слобідські полки фактично відігравали роль своєрідного щита для Московщини з півдня. Тому будівництво фортеці було першочерговим завданням”
Додає, фортецю зводили протягом 1655–1657 років.
“Вона займала так звану Замкову гору — територію від сучасної вулиці Перекопської до річки Суми, яка нині називається Сумкою. Фортеця складалася з двох частин, розділених територією сучасної Покровської площі.
Із трьох боків вона була оточена водою. На заході розташовувалася річка Стрілка, на півночі — річка Сума (нині Сумка), на сході — Псел. Незахищеною залишалася лише південна, напольна сторона міста”
Тож саме тому для захисту від нападів з півдня наприкінці 1658 — на початку 1659 року від річки Сумки до Псла прокопали рів, додає чоловік.
“Ці роботи виконували сумські козаки. Населення міста було достатньо чисельним, а його мешканці були безпосередньо зацікавлені в тому, щоб посилити обороноздатність свого поселення. Цей перекоп згодом дав назву вулиці Перекопській. Можна сказати, що до другої половини ХІХ століття він фактично залишався межею міста. Про це свідчать як топоніми, так і випадкові археологічні знахідки
Як поява потяга вплинула на брукування вулиць міста
У ХІХ – на початку ХХ століття ця частина міста стала одним із центрів суспільного життя. За словами кандидатки історичних наук Віри Іванової, тут розташовувалися адміністративні установи, театр, будинок громадського зібрання та садиби заможних містян. Серед власників маєтків були власник суконної фабрики Лев Чорнобильський, цукрозаводчик Микола Суханов та представники дворянського роду Савичів.
За даними дослідниці, поштовхом до масштабного будівництва доріг стало відкриття у 1878 році Сумської ділянки Харково-Миколаївської залізниці.
За даними науковиці, після появи залізничного сполучення, через місто почали перевозити великі обсяги вантажів, що швидко руйнували наявні дороги. Саме тоді у Сумах розпочали планомірне брукування вулиць, насамперед під'їзних шляхів до залізничної станції.
Із самого початку реалізації задуму виникли труднощі. Як пише Віра Іванова у дослідженні про благоустрій Сум другої половини ХІХ – початку ХХ століття, будівельникам доводилося працювати на болотистих ґрунтах – саме такі переважали на злитті річок Сумки, Стрілки та Псла. Це ускладнювало будівництво. Додаткових витрат вимагало вирівнювання вулиць на горбистому правобережжі Псла та закупівля бутового каменю з Путивля:
“Попередня вартість одного квадратного сажня мостової разом із земляними роботами становила 20 крб., а загальна вартість тільки першочергових завдань – 239 832 крб.”
Міський бюджет не міг покрити такі витрати, розповідає директор Державного архіву Сумської області Юрій Олійник. В архіві збереглася доповідь міського голови на засіданні тодішньої Сумської думи у 1896 році. Там зазначено: на замощення сумських вулиць бруківкою з міського бюджету виділили 5000 рублів.
Історична довідка: відомість Сумської управи початку 20 століття свідчить: бурильник-колодязник у 1902-му заробляв близько двох рублів на день. Тож 5000 рублів дорівнювали його заробітку приблизно за 7 років безперервної праці.
Хоча 5000 рублів на мощення, виділені міським бюджетом, становили лише невелику частину коштів, необхідних для масштабного дорожнього будівництва – саме тому було організовано збір добровільних пожертв серед підприємців. Про це згадується в архівних документах кінця ХІХ століття.
Далі – цитата з доповіді міського голови Сум мовою оригіналу:
“Для этой цели в коммерческой среде была открыта подписка, которая, благодаря обширному кругу торговых сношений, примера и влияния людей, стоявших тогда во главе городского управления, дала блестящие результаты”
(“Для цієї мети в комерційному середовищі була відкрита підписка, яка, завдяки широкому колу торгових відносин, прикладів і впливу людей, які стояли тоді у голові міського управління, дала блискучі результати”)
“Як розшифрувати сам термін “подписка открыта”? Я не готовий сказати, це чи була лотерея, чи це було зроблено у якийсь інший спосіб”, – пояснює Юрій Олійник.
“Але, фактично, участь у будівництві була громадською справою, а не тільки місцевого самоврядування”, – додає він.
За даними Віри Іванової, до фінансування долучилися як місцеві, так і іногородні представники бізнесу. Розмір внесків сягав від однієї-двох до 25 тис. рублів. Саме завдяки цим коштам вдалося замостити центральну частину Сум, під'їзди до залізничної станції, торговельну площу та головні виїзди з міста.
“Калюжа, що не висихає” або скільки бруківки було у Сумах
За інформацією Віри Іванової, станом на 1895 рік загальна площа забрукованих міських доріг становила понад 50 тис. квадратних сажнів або близько 231 тис. квадратних метрів. Водночас частина під'їзних шляхів до станції "Суми" залишалася незамощеною.
Наприкінці ХІХ століття економічний спад вплинув і на дорожнє будівництво. Нові роботи переважно зупинили, а кошти спрямовували на ремонт уже існуючих мостових. Через брак фінансування багато ділянок роками не оновлювалися.
Попри масштабне будівництво, вирішити проблему доріг повністю не вдалося. У документах початку ХХ століття, які дослідила Віра Іванова, збереглися скарги сум'ян на вулиці, що після дощів перетворювалися на “суцільне болото”.
“Мешканці писали про “калюжу – неймовірну безодню, що ніколи не висихає”, через яку неможливо провести коня без сторонньої допомоги. А в окремі райони міста візники не погоджувалися їхати навіть за підвищену плату”
Від Кременчука до Берюха: з чого будували сумські мостові
За словами Віри Іванової, найкращим матеріалом для брукування вулиць тоді вважався кременчуцький граніт. Саме ним були замощені вулиці Києва, Харкова, Катеринослава (нині Дніпра). На початку ХХ століття Сумська міська управа вела переговори щодо постачання такого каменю, однак договір укласти не вдалося.
Натомість місто використовувало бутовий камінь із родовищ Путивльського повіту. Одним із місць видобутку був Берюх, анині – село Руднєве Конотопського району. Саме цей матеріал, за словами дослідниці, став основою для значної частини сумських мостових.
Історична пам'ятка чи звичайне дорожнє покриття?
Документів, які б точно вказували рік мощення саме Перекопської, поки не виявили, каже Віра Іванова.
“Процес замощення вулиць розтягнувся на десятиліття. Навіть напередодні Першої світової війни ми зустрічаємо звернення і скарги до міської влади з проханням допомогти із замощенням вулиць”, – додає дослідниця.
Історик Євген Мурза звертає увагу, що на відкритих ділянках Перекопської можна побачити різні типи мощення. Частина каменів має форму гранітної бруківки, тоді як поруч трапляється округлий камінь іншого типу.
На думку Олега Корнієнка, якщо вік бруківки перевищує сто років, вона становить історичну цінність і є частиною культурної спадщини міста. Історик вважає: окремі ділянки старого покриття в історичному центрі Сум можна було б зберегти відкритими для огляду мешканців і туристів.
20 травня Суспільне звернулося до Сумської міської ради із запитом щодо можливого відновлення старовинної бруківки та планів дорожніх робіт у цій частині міста. На момент публікації матеріалу відповіді редакція не отримала.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
