Володимир Сазонов втратив одне око через російський обстріл, залишив рідну домівку та був змушений починати життя спочатку. Родина Сазонових — Володимира та Наталії — виїхала з прикордонного села Олександрівка Великописарівської громади, аби врятуватися від постійних обстрілів і подбати про безпеку трьох дітей. Новим прихистком для них стала Томашівка на Роменщині. Згодом подружжя придбало тут власний будинок. Як переселенці облаштовують побут на новому місці та про що мріють найбільше — у матеріалі Суспільного.
Втратив око через обстріл і вирішив залишити рідну домівку
Володимир Сазонов розповів, що під час обстрілу працював на господарстві в селі Лукашівка. Тоді чоловік зазнав поранення голови та втратив одне око.
«Копав на старому господарстві в селі Лукашівка картоплю. Був обстріл, і поранило мене. Око вибило, поранило голову. Лежав у лікарні в Сумах, врятували одне око, друге — роздробило», — розповів Володимир Сазонов.
Після поранення чоловік три місяці лікувався в Сумах. Тоді родина й вирішила залишити рідну домівку. Адже там, де раніше було господарство і звичне сільське життя, ставало дедалі небезпечніше.
Раніше Сазонові тримали коней, корів і биків. Жили спочатку в Лукашівці, згодом переїхали до Олександрівки. Також придбали господарство в селі Ямне Великописарівської громади, зробили там ремонт і планували переїжджати, розповів Володимир.
«Тримали коней, корів, биків. Ну, як і всі. Жили спочатку в Лукашівці, потім в Олександрівці. Придбали господарство також у Великописарівській громаді — у селі Ямному. Зробили там ремонт, збиралися переїжджати. Але сталося таке, що довелося переїжджати і з Олександрівки», — сказав чоловік.
Дружина Володимира Наталія говорить: рішення про виїзд далося непросто. Спочатку родина намагалася перечекати обстріли, ховалася в родичів. Але небезпека зростала. Найбільше, каже жінка, хвилювалися за трьох дітей.
«Хотілося спокою, щоб тиша була. Була надія, що десь знайдеться таке містечко, щоб тихенько жили з дітками», — розповіла Наталія Сазонова.
За її словами, спочатку родина ще залишалася вдома, але згодом обстріли почастішали. Коли поранило чоловіка, вирішили більше не ризикувати.
«Почалися обстріли, не стали ми так ризикувати, вирішили їхати. Щоб і не дуже далеко, щоб було тихенько. Бо в нас же там летіло все — і через нас, і на нас. Перший рік якось ще ховалися, а потім обстріли почалися дедалі дужче. Моя мама у Великій Писарівці проживала, то ми до неї їздили, залишалися. А потім ще й чоловіка поранило», — згадує Наталія.
У Томашівці родині допомогли облаштуватися
Після кількох переїздів Сазонові почали шукати місце, де могли б оселитися надовго. Знайшли оголошення про оренду житла й обрали Томашівку на Роменщині.
Тут волонтери встановили нові вікна та двері, а місцеві жителі допомагали родині облаштуватися, розповіла Наталія.
«Приїхали, люди прийняли нас дуже гарно, дали будиночок. Андрій Миколайович, староста, нам дуже допомагав усіляко. І люди, сусіди почали сходитися, все нам пропонували. Казали: "Може, вам те треба?", "Може, вам те?" Люди дуже гарні, всім вельми дякуємо. Гарно до нас тут поставилися, з розумінням», — сказала переселенка.
Згодом родина вирішила не орендувати житло, а придбати власний будинок у Томашівці. Наталія каже: хотіли жити окремо, без родичів, і мати власний простір.
«Тут немає родичів ніяких. І ми вирішили окремо тут поселитися. Нас люди сюди пустили, ми тут вирішили самі жити. Село невеличке, не газифіковане. Будинок нам люди недорого продали», — розповіла жінка.
Поступово родина повертається до звичного сільського життя. Подружжя облаштувало побут і завело господарство.
«Курочки, поросятка, бройлерів купили. Ну, так, як у селі. Є амбулаторія, є магазин, є школа. Інтернет у нас є, тільки дорогий і дуже слабкий. А так нічого. Бачите, дорога тут дуже гарна. Якби ще зробили дорогу хоча б трішечки, щоб поки до нас доїхати», — розповіла Наталія Сазонова.
У будинку немає технічної документації
У Томашівському старостинському окрузі нині проживають понад 600 людей, 43 з них — переселенці. За словами старости Андрія Коломійця, Сазонові — перша родина з-поміж вимушених переселенців, яка змогла придбати житло саме в Томашівці.
Втім, з оформленням права власності виникла проблема: будинок не має необхідної технічної документації. Нині це питання намагаються врегулювати з допомогою юристів, розповів староста.
«На сьогодні 90% будинків, які у нас є на території, без документації, тому що в нас у селі немає газу, ніхто не робив технічної документації. Дійсно, люди купили будинок, віддали кошти, але на сьогодні у них ніяких паперів немає на цю будівлю. Тільки квитанція, що лічильник електроенергії на них, і за інтернет», — сказав Андрій Коломієць.
За його словами, оформлення необхідних документів може коштувати дорожче, ніж сам будинок.
«Це дійсно болюча ситуація, тому що ці документи, щоб на сьогодні зробити, коштують більше, ніж будинок у селі. Ті кошти, за які вони його придбали, і зараз зробити їм цю документацію — воно цього не варте», — додав староста.
«Хочеться тиші»: про що мріє родина
Попри пережите, найбільша мрія Наталії — щоб закінчилася війна і діти могли жити без страху.
«Щоб люди вже жили тихенько, щоб не переживали: підеш у магазин — щось летить. Оцей страх, оцей весь неспокій. Звісно, хочеться тиші», — сказала жінка.
Повертатися до рідного села родина вже не планує. Олександрівка розташована приблизно за два кілометри від кордону з Росією. Наталія говорить, що повертатися їм фактично нікуди.
«Я вже думаю, що там нікуди повертатися. Бо ми жили за два кілометри від кордону. Повертатися нікуди. Ми жили ще перед Великою Писарівкою», — розповіла переселенка.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram та Threads
Додайте Суспільне Суми в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах
