Військовослужбовець із Сум із позивним «Відар» пройшов шлях від цивільної роботи в продажах та служби в мобільній вогневій групі місцевого ДФТГ до оператора FPV-дронів. Чому обрав саме безпілотні системи, як нищив наступ РФ на рідній Сумщині та як облаштовує побут на передових позиціях — боєць розповів в інтерв'ю на YouTube-каналі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади.
Мій позивний — «Відар». Я з міста Суми. Народився і виріс там. В цивільному житті я навчався, працював. Працював в продажах. Та, в принципі, жив життя. В той час, коли я працював, мої друзі пішли в армію. І я якось там намагався допомагати, але все одно якось мене це, можна так сказати, угложило, що я тут, а товариші там десь.
Я доєднався до добровольчого формування свого міста. В ДФТГ я займався саме мобільно-вогневою групою. Це ті групи, які на пікапах з кулеметами виїжджали та збивали різні види російських БПЛА — «Гербери», «Шахеди» і тому подібне. Там я пропрацював майже рік. І після того помаленьку почався мій шлях до десантно-штурмових військ.
«Мій шлях до армії — це був як захист дому свого»
Мій товариш, мій найкращий друг, подарував мені ближче до Нового року пульт ТХ-12. І я завантажив собі LiftoffВідеоігровий симулятор керування спортивними та квадрокоптерами. Почав просто там ввечері, після кінця дня, літати собі. Якось практикуватись. Ще один із товаришів мені порекомендував в цивільному житті дуже непогану школу БПЛА. Я записався до школи на Франківщині і так пронавчався там десь плюс-мінус місяць. І після цього я прийшов в ДШВ.
Мій шлях до армії — це був як захист дому свого. Я ще до армії, коли доєднувся до добровольчого формування, то це, напевно, була одна із найбільших причин, чому я це роблю. В місті Суми живуть моя дружина, батьки, друзі. І там все моє життя. Тобто я там народився, я там ріс. Мене, так би мовити, виховувало це місто. І це було одне із основних мотивацій, щоб намагатися захистити це місто. Коли я зрозумів, що можна це робити ефективніше, то тоді я вже обрав шлях до 80-ї десантно-штурмової бригади. Тому що якраз в той момент бригада стояла на цьому напрямку.
Стосовно БЗВПБазова загальновійськова підготовка в Збройних Силах України, я взагалі цей шлях пройшов, взагалі ні про що не думаючи. Тобто я себе морально якось підготував, що ось це армія. Я розумію, що в армії бувають якісь такі дивні моменти, як для цивільної людини, але це є норма в самій армії. Очікувань, як таких, ніяких в мене не було. Я просто прийшов на БЗВП. І робив те, що було потрібно. Навчався, бо я розумів, що це колись мені якось допоможе вижити. Як мінімум.
«ФПВ — це не тільки полетів і взірвав ту бімбу десь об когось»
FPV — це не тільки полетів і взірвав ту бімбу десь об когось. Це так само і доставки. Якщо критично щось потрібно, то ми підтримуємо хлопців завжди. І на перше місце я би поставив доставку різного майна нашій піхоті. А потім вже вороги.
Це ворог, і його потрібно знищити. Я не сприймаю ворога як за людину. І для мене я це не вбиваю, а нищу його. Тому морально, психологічно я себе відчуваю нормально.
Перший бойовий вихід і життя на позиції
Мій перший бойовий вихід — це було на моїй рідній Сумщині. Найважче, я думаю, що це заїхати і виїхати. Ми так ще стоїмо перед заїздом, всі спілкуються, шуткують, тому подібне. Як тільки ми сідаємо вже в транспорт, то повна тиша. І всі так серйозно їдуть на війну. Це до моменту вивантаження, бо тоді вже починається: «Давай-давай, скоріше забираємося». Тому що і не хочеться, щоб водії затримувалися дуже довго на точці вигрузки. І самого себе якось не наражати, щоб там якийсь лишній раз хтось міг побачити тебе.
А на позиції вже це більше як побут. Типу, налагоджуєш побут, працюєш собі. Я гадаю, що на позиції саме основне, то це твій розрахунок, щоб він був максимально злагоджений, щоб кожен розумів, що він має робити. У кожного своя задача. І всі взаємозамінні. Тобто, якщо я пілот FPV, то це не означає, що я не можу бути спотером. Якщо я спотер, то це не означає, що я не можу підняти Матріса (квадрокоптер - ред.) на ретрансляторі.
Спотер Фахівець в ударному екіпажі БПЛА, який відповідає за роботу з боєприпасами та технічну підготовку дрона до вильотудуже бажає вбити пілота. Це прямо в них як ціль №1 йде. І вони не будуть жаліти на пілотів ні КАБів, ні якогось там РСЗВ. Тобто, якщо позиція «палиться», то тоді вже туди летить прям все. І відповідно ти просто сидиш і перечікуєш цей момент. Я гадаю, той, хто проходив БЗВП, то там на цьому наголошують постійно, що не демаскуйся і буде тобі все добре. Тому ми по такому принципу і живемо на позиції, і поки що все гаразд.
«Поки ворог буде на нашій землі, доти ми будемо його нищити»
Я пам'ятаю, як на Сумщині РФ почала механізований наступ. І ми той наступ зупиняли. Тоді я навіть не пам'ятаю, скільки тоді вилітів було — більше 20, я думаю. Взагалі, це дуже індивідуально, скільки вилітів робить пілот. Наприклад, я можу один день зробити 5-6 вилітів, можу один день зробити 25 тих вилітів. Якщо потрібно, десь якийсь підозрілий тип забіг в якийсь підвал, то там йому дуже добре буде. Бо туди робиться дуже багато — бортів посилається звідти. Тобто або він там вже лишиться, або він вибіжить і його вже вб'ють.
Дивився в інтернеті всякі історії, читав і тому подібне. І натрапив на якраз цього Бога помсти, так скажімо. І мені також сподобалась його історія. І якось так вийшло, що я тоді обрав цей позивний («Відар» — ред).
Хочеться вже просто, щоб було спокійно, щоб не рівняли ті міста, щоб можна було спокійно вийти погуляти, не дивитися там всякі пабліки, де що летить. Наразі моє місто взагалі дуже сильно знищують різними видами засобів. Але до поки ворог буде на нашій землі, то допоки ми будемо його нищити. Україна — це в загальному як дім. Тобто немає різниці, на якому напрямку його захищати і що робити. Головне, щоб це було з користю для держави.
«Щоб менше гинуло піхотинців, ми будемо літати 24 на 7»
Під час штурмових дій ми безпосередньо допомагаємо піхоті, тому що в критичний момент ми можемо зробити доставку провізії, води, щоб вони зарядилися і були на зв'язку зі своїми командирами. Допомагаємо, якщо на них наступають, то ми відбиваємо ці штурми. Вибиваємо їх з нір, з укриттів, не даємо їм просто так вільно ходити і гуляти. Таким чином просувається наша піхота, вони безпосередньо роблять найбільший вклад в цьому всьому. Там, де нога нашого піхотинця, то це є наша держава. Це добре, що деякі села звільнені вже, але ще дуже багато роботи. І святкувати, я думаю, ще ранувато.
Ще потрібно дуже багато роботи зробити, і найголовніше — це зберегти життя нашого військовослужбовця. Це те, чим безпосередньо наш підрозділ, наша рота намагається займатися. Щоб менше гинуло наших піхотинців, наших побратимів, то ми будемо літати 24 на 7.
Вивчати ворога потрібно, щоб розуміти його дії, що він планує, як він пересувається. Але ж наразі, як можна дивитися, що вони зараз роблять, то це просто бездумно помирають. Він виходить в поле, і це вже 99,9%, що це його останній вихід. Я прямо цього взагалі не розумію. Наскільки можна бути таким дурним, не знаю, як сказати, що вони, наприклад, сидять у якійсь ямі, ми їх там потроху вибиваємо, вибиваємо, і там якийсь один чи два вибігають, просто біжуть в поле. А це 100% смерті його, тому що ми ж працюємо не однією ротою.
Я дивився інтерв'ю полонених: приїжджають за 4 тисячі кілометрів, щоб просто вмерти. Я цього не розумію.
Армія — це не завжди піхота, штурмовики і тому подібне. Навіть можна подивитися, є вакансії того самого барбера і тому подібного. Тобто багато різних напрямків. Якщо тобі подобається щось, на чомусь літати, там як мінімум 4 варіанти, чим можна займатися.
Я вважаю, що кожен чоловік в цій країні повинен доєднатися до армії. Я завжди казав, що рано чи пізно я буду в армії. А яким чином, це вже інше питання.
Про мотивацію та мрії
Саме основне, щоб нарешті ми змогли спокійно жити, щоб більше ніхто до нас не приходив з якимись там своїми умовами. І це, напевно, найбільше мотивує, щоб діти виросли в мирній країні.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram та Threads
Додайте Суспільне Суми в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах
