Вони пережили окупацію, бачили російські танки на своїх вулицях, втрачали домівки через обстріли та проводжали рідних на фронт. Попри все — залишилися вдома. У селі Верхньосироватської громади, що розташоване за 24 кілометри від кордону з Росією, нині живуть переважно літні люди, розповіла депутатка Верхньосироватської ОТГ Ніна Мальована. З міркувань безпеки ми не називаємо його назву. Як живе громада під час повномасштабного вторгнення — у матеріалі Суспільного.
"Магазин у нас аж на верхній вулиці, дуже далеко. Ми туди не ходимо. Я не ходжу, бо для мене це дуже далеко. Туди і назад 3 кілометри", — розповіла місцева жителька Валентина Шевельова.
Жінка прийшла до автолавки купити найнеобхідніші продукти. Валентина розповідає: у селі немає лікарні, закрили школу, а пересувний магазин приїжджає раз на тиждень.
"Спасибі їм, що приїжджають і привозять. Все в них є", — говорить вона.
Колись жінка разом із родиною обробляла майже сорок соток городу. Тепер, каже, з великого господарства залишила одну ділянку. Попри труднощі, додає пані Валентина, для життя в селі є все необхідне.
"Є газ. Люди свердловини зробили, колодязі повикопували. В кого як. Станцію купили, вмикаємо прямо в хаті, і качає вода. Люди тут дружні. Гарний народ, я вам скажу", — говорить Валентина Шевельова.
Галина Черненко повертається велосипедом із сусіднього села. За шість кілометрів, каже, возила до бібліотеки книжки онука. Відтоді як пережила окупацію, хвилюється за дітей навіть у дрібницях.
"У мене онучок сидів на ногах і трусився, а вони на танках попід’їжджали під двори. Дула понаставляли. Діти злякані в нас. Через те дитину не пустила везти книжки, поїхала я", — поділилась жінка.
Найважчими для жінки залишаються спогади про перші тижні російського вторгнення.
"Найстрашніше було під час окупації, коли їхали танки 200 одиниць. Потім ходили по дворах оті. При дітях роздягали батька до пояса і крутили. Що шукали в нього, не знаємо. Діти кричали. Не тільки його, а ходили по всіх дворах так. Був сильно великий шок, жах. Діти перелякалися, і ми так само. Ми ждемо перемоги, ми боремося і будемо боротися до кінця", — поділилася Галина Черненко.
Про обстріли нагадують і пошкоджені будинки. Любові Нагорній 71 рік. Жінка розповідає: її оселя також постраждала від вибухів неподалік.
"Як ото влучання були поблизу, через ярок, то в мене стекла повилітали, двері пошкодило, тріщини пішли. Ми живемо надією. Я не сумую, а живу сподіваннями, що все буде добре. Я тут придбала хату і 13-й рік живу. Ви знаєте, де я не була — не те, а тут прийшла, поріг переступила і кажу: це моє. Природа чудова, все таке — це дійсно моє. Я насолоджуюсь цим", — говорить Любов.
У місцевому магазині працює Яна Балабан. Каже, за роки війни село помітно спорожніло.
"Товари в нас різні — і побутова хімія, і продукти. Все, що потрібно. Як у сільському магазині. Все є. Багато ж людей повиїжджало з дітьми. Раніше було більше у нас".
Попри це, громада продовжує жити та розвиватися. За словами депутатки Верхньосироватської громади Ніни Мальованої, допомагають міжнародні грантові програми:
"На цей час село виграло грант 30 тисяч. 25 людей подали заяви на цей грант. Люди отримали гроші. Хтось купив кіз, хтось свиней. Купували курей, качок, гусей. Під час війни, рік тому, давали допомогу по 10 тисяч 800 гривень, і ми реєстрували всіх — 156 людей. Село газифіковане. Централізована вода. Минулого року ми поміняли труби на воду. Нову зробили вежу-водокачку. Дорогу зробили. Люди в нас хороші, дружні люди, одне одному допомагають".
Щоправда, транспортне сполучення стало значно гіршим, додала депутатка:
"Транспортне сполучення в нас раніше було 8 чи 9 маршрутів, на цей час тільки три".
Фельдшерка Тетяна Бондаренко додає: більшість жителів сьогодні — люди пенсійного віку.
"Найбільше я ходжу по домах — і уколи, і огляди, і крапельниці. Дітей у нас немає практично. До року — я взагалі мовчу", — говорить жінка.
Щоб підтримувати село в належному стані, мешканці об’єднуються і працюють разом. Про це говорить Віра Лисенко, яка прожила тут 65 років:
"Косимо, прибираємо, садимо квіти. Не розслабляємось, не сумуємо. Одне одному настрій підтримуємо. Бог нам допомагає, люди допомагають".
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
