В Охтирці на Сумщині організували виставу про художницю Марію Башкірцеву. Це перша жінка-художниця, чиї роботи виставлялися у Луврі, розповідає сценаристка спектаклю Валерія Бакуліна. Як зустріли спектакль глядачі — у матеріалі Суспільного.
На виставу “Зірка на ім’я Марія” містяни зібралися в Охтирському міському центрі культури і дозвілля “Кнєжа”. Спектакль про художницю Марію Башкірцеву підготувала творча група “Мальви”, яка складається з місцевих волонтерів. Ідея виникла під час плетіння сіток у бібліотеці, каже режисерка Тетяна Акименко.
"Ми збиралися, обговорювали новинки літератури, цікавились поезією. Вирішили, бо я маю освіту режисерську, то чому б нам не започаткувати такий театр, який має історичну тематику. Перша наша вистава була «В гостях у Лесі Українки». Потім друга вистава: ми зробили про театр охтирський, за творами Івана Багряного. А вже оця — третя вистава. Хтось купував для реквізиту, хтось купував папір, хтось виготовляв квіти, хтось шив костюми, хтось просто купував костюми", — розповідає жінка.
Віолета Кошель прийшла на виставу з подругою.
"Гарні наряди, такі плаття дивовижні, гра акторів. От коли актори одні виступають, то вже задній фон там рухається", — говорить відвідувачка.
Вячеслав Бондар прийшов підтримати знайому, яка брала участь у виставі.
"Спектакль дуже сподобався. Актори гарно виступили сьогодні. Дівчина сьогодні виступала, дуже теж гарно виступила. Дуже всім дякую", — каже він.
Донька Людмили Петрової Софія грала в спектаклі Мусю — Марію Башкірцеву в дитинстві.
"Готувалися вони дуже довго, мабуть декілька місяців. Вона дуже переживала, вона дуже хотіла, щоб усе вийшло чудово, щоб усе вийшло без заминочки. Так і вийшло", — розповідає пані Людмила.
Марія Башкірцева у дитинстві мешкала в Охтирці близько 10 років, починаючи з 1860 року, і є першою жінкою-художницею, чиї роботи виставляли у Луврі, розповідає сценаристка Валерія Бакуліна. Писала сценарій, додає, спеціально під театральний колектив “Мальви”.
"В акторській групі — дорослі і діти, яким не сидиться вдома, бо вони творчі. Їм хочеться поділитися своїми віршами, своїми ідеями. І, ну, недарма Бог збирає цікавих людей", — зазначає вона.
Головну роль у театральній постанові зіграла Вікторія Більська з Великої Писарівки, яка через війну покинула власну домівку.
"Побачили те, що я живу, тому що це моє життя. Я проживала моменти яскраві і моменти болю свого життя. Тому я дуже хотіла, я знала, як і про що. Хотілося мати гарну пам'ять, щоб все змогти, щоб донести людям. Емоції — вони є, вони є, вони бурлять, а текст саме десь імпровіз був — не без цього, але ж воно живо, воно яскраво. Саме вона нас занурила в цю мандрівку XIX століття", — ділиться пані Вікторія.
Любов Мураста грала роль дружини охтирського мецената Матвія Курила.
"Вони дуже багато допомагали місту, людям допомагали. І це дуже мені приємно було — таку роль представити. Чесно, складно було вирішити. Мені просто настільки боляче за людей. Дивіться: скільки людей плаче. І мені так було страшно, так було страшно, як я можу виступити. А вони кажуть: «Наші діти служать, наші чоловіки служать, і вони просять». «Будь ласка, — каже, — мамо, іди, виступай, робіть це»", — каже вона.
Загалом до створення вистави долучилися 14 людей. У планах колективу, додає режисерка, продовжити готувати вистави на історичну тематику.
"У ці тяжкі для нас всіх години війни треба десь, щоб душа відтала. І от душа наша сьогодні з театром", — зазначила режисерка Тетяна Акименко.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
