Перейти до основного змісту
“Ми живемо, боремось”: як живуть мешканці віддаленої громади на Сумщині під час війни

“Ми живемо, боремось”: як живуть мешканці віддаленої громади на Сумщині під час війни

Хмелівська громада на Сумщині розташована майже за 70 кілометрів від російського кордону. До повномасштабної війни тут проживало понад п’ять тисяч людей. Нині частина мешканців виїхала, водночас до громади приїхали понад пів тисячі внутрішньо переміщених осіб, розповів Суспільному голова громади Петро Панченко. Як живе громада в умовах війни – дізнавалося Суспільне.

У центрі громади мешкає близько 1000 людей, розповідає голова громади Петро Панченко.

“Була загальна кількість населення в громаді приблизно 5200, зараз приблизно 5400. Близько 500 людей із громади виїхало з різних причин. Ще близько 200 людей у Збройні сили пішло, але в громаду прибуло понад 500 ВПО”, – каже голова громади.

“Ми живемо, боремось”: як живуть мешканці віддаленої громади на Сумщині під час війни
Петро Панченко. Суспільне Суми

Продавчині місцевого магазину розповідають: покупців у них під час війни не поменшало.

– Літають (БпЛА, – ред.).
– Як часто літають?
– Ну, вчора летів о шостій вечора.
“Ми живемо, боремось”: як живуть мешканці віддаленої громади на Сумщині під час війни
Хмелівська громада. Суспільне Суми

“Безпекова ситуація – ну, страшно. Іноді дуже літають часто. Оце зараз начебто трохи тихіше стало”, – говорить продавчиня Інна Мартиненко.

Понад 50 років у Хмелівській амбулаторії працює Федір Зельний.

“У 1974 році закінчив Харківський медичний інститут і приїхав сюди з дружиною. Двоє дітей маю, вони також лікарі”, – каже чоловік.

“Ми живемо, боремось”: як живуть мешканці віддаленої громади на Сумщині під час війни
Прийом у лікаря. Суспільне Суми

Попри війну, розповідає Федір Зельний, громада розвиває медицину: придбали УЗД-апарат, планують пересувний флюорограф, аби людям не їхати до районного центру – Ромен.

“УЗД-апарат купили за 600 тисяч. І зараз приїздить, раз на тиждень роблять УЗД-обстеження у Хмелеві, Сміле, по наших населених пунктах громади. У нас саме визначено день – п’ятницю, ми пишемо список, записуємо в чергу, і він під'їжджає і проводить. І так плануємо зробити з флюорографом, бо в Ромнах складніше, наразі добиратися людям важко і дорого”.
“Ми живемо, боремось”: як живуть мешканці віддаленої громади на Сумщині під час війни
Хмелівська громада. Суспільне Суми

Поки не придбали власний флюорограф, до громади приїхав пересувний, аби обстежити людей. У місцевій амбулаторії зібрались мешканці навколишніх населених пунктів. Із Діброви приїхала 69-річна Ганна Притика. Жінка розповідає: прожила тут понад пів століття. І хоч їхня громада є тиловою, російські обстріли дістаються і туди.

“Ось недавно впав (БпЛА, – ред.) у нас за конторою. Мій син знайшов «самольотика» російського. Приїхали фахівці забрали його. Як ховаємось, ото з головою вкриваюся й лежу. У погріб раз залізла і хазяїна повела, то туди заліз, а назад не вилізе, він хворий дуже. А онукові двох років не було, там заснув у візочку та наступного дня захворів, ото так у погребі сиділи”, – говорить жителька села Ганна Притика.

“Ми живемо, боремось”: як живуть мешканці віддаленої громади на Сумщині під час війни
Хмелівська громада. Суспільне Суми

У Діброві також працює амбулаторія, кілька магазинів, школа, дитсадок і бібліотека, каже місцева жителька села Діброва Ніна Бабич.

“Як упав «шахед», вікна у людей повипадали, навіть у магазині. Наче й далеченько магазин, і там повилітали вікна були. Дрон минулої ночі впав у мене на дах. Трохи дах побило. А ніде не ховаюся, у мене є під хатою погріб, але я туди боюся лізти. У нас все з бетону, як завалить, то й не виберемося звідти”, – пояснює жінка.

“У нас не падали «шахеди» ще в Хрещатику. Магазин є, а більше немає нічого. Там самі старики живемо. Молодь – хто на війні, а хто виїхав. Людей 50 як є, то й добре”, – а це розказує жителька Хрещатика Поліна Щербина.

“Ми живемо, боремось”: як живуть мешканці віддаленої громади на Сумщині під час війни
Кіт. Суспільне Суми

У рідному Хмелеві Антоніна Каливод ходить у бібліотеку. Це одне з місць, каже жінка, яке збирає людей.

“Я сама живу тут. Донька в Ромнах живе з зятем, і от одинока, читаю книжки. Коли «шахеди» літають, я їх навіть не чую, а щоб побачити, то зовсім не побачу. Мені 89 років”.

За словами голови громади, попри війну, люди залишаються вдома, працюють і підтримують одне одного.

“Кожен населений пункт закріплений за медичним працівником. У нас у громаді 5 пожежних команд. Закінчили будівництво у 2025 році водопроводу в селі Хустянка. Навіть до зими вдалося підключити кілька хат. Думаю, з настанням весни в селі Хустянка підключимо всі будинки до загального водопроводу”, – каже Петро Панченко.

Сільський голова додає: попри повітряні загрози, громада продовжує працювати й готова приймати в себе мешканців, яким доводиться покинути власний дім через війну: “Звичайно, доводиться відчувати бої, польоти безпілотників ворожих, але паніки немає. Ми живемо, боремось”.

Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp

Дивіться нас у YouTube та TikTok

Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook

Підписуйтеся на наш Instagram

Топ дня
Вибір редакції
На початок