У зимовий період, коли сніг і мороз ускладнюють диким звірам доступ до їжі, лісівники Сумщини не залишають їх на самоті. Вони облаштовують спеціальні годівниці та запаси мінеральної солі для тварин. Водночас війна обмежує їхні можливості: території для роботи скоротилися до 40%. Про це розповів начальник Краснопільської мисливської дільниці Сумського надлісництва Анатолій Литвин. Як допомагають диким звірам пережити зиму — далі у матеріалі.
“В галузі я працюю з 1990 року. Все своє свідоме життя. Я тут живу, я цим живу”, — Олег Нечмоня, єгер Сумського надлісництва, щодня перевіряє кормові майданчики, щоб забезпечити тварин необхідними ресурсами.
“Перевіряємо наявність корму. Якщо взяти цю годівницю, то тут 250–300 кілограмів корму. Вистачає максимум на тиждень”, — пояснює лісівник.
Окрім корму для диких копитних узимку облаштовують спеціальні місця із запасами мінеральної солі.
“Сіль має бути тваринам передовсім — для нормальної роботи організму. У нас природних солонців практично немає, тому викладення солі — це завдання №1. А солонців по господарству в нас сотні. І тонни солі щороку викладаємо”, — каже єгер.
Анатолій Литвин працює у лісовій галузі понад 40 років. Розповідає: після реформування мисливське господарство “Суми” об’єднали у Сумську та Краснопільську дільниці.
“Загальна територія цих двох ділянок близько 52 тисяч гектарів. 38 — це Сумська і понад 13 — Краснопільська. На цій території є 35 майданчиків на Сумській частині та близько 15 на Краснопільській. Зараз війна обмежила нашу діяльність, ми працюємо до 40% територій. Куди є доступ. Їздимо, залежно від погоди пристосовуємося. Щоб не літали ті «пташки» над нашими головами і не заважали нам працювати”, — говорить начальник Краснопільської мисливської дільниці Сумського надлісництва Анатолій Литвин.
Для диких тварин у лісах облаштували 50 спеціальних годівельних майданчиків. Біля них — сліди диких звірів. Найчастіше, розповідає Анатолій Литвин, сюди приходять козулі, кабани та олені.
“В бункерну годівницю вміщається близько тонни корму. Можуть єгері сюди і не їздити — засипали, дозатор стоїть, висипається зерно, і звірі ходять сюди і поїдають. В господарстві мешкають козулі, кабани, олені. Лосів навіть більше стало. Якщо їхня чисельність щороку зменшувалася максимально і була останні роки в нас сім голів, то цього року ми їх облікували вже дев'ять голів. Тих, які мешкають тут, намагаємось підтримувати й охороняти”.
Анатолій Литвин додає: корм для тварин заготовляють заздалегідь.
“Ми заготовляємо сіно, хоча його в нашій зоні їдять гірше, ніж у хвойних лісах, 5–6 тонн. У гарні часи заготовляли зерновідходів 60–70 тонн, нині ми завезли 15 тонн кукурудзи, 10 тонн пшениці. І ще повиділяли агрофірми близько 15 тонн зерновідходів. В умовах обмеженості на цей сезон нам його достатньо. Заготовляємо також деревні віники, козульки їх полюбляють. Підсіваємо поля — кукурудза, топінамбур. У Краснопіллі просо, соя. Деякі агрофірми, де є незручності зі збиранням, залишають нам якісь шматочки. Козуля в зимовий період, коли вимокне соя і стає не така гірка для корму, то вона із задоволенням ходить і пасеться”.
За словами лісівника, навіть якщо решта зими буде морозною та сніжною, корму вистачить для всіх звірів.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
