Прикрашають оселі клечанням, наряджають “куклу” та співають пісень – саме так відзначають Зелену неділю, або ж Трійцю, у Шаповалівці Конотопського району. Цей день, який символізує перехід на літній період, святкують щороку в другу неділю червня. А “кукла” символізує образ дівчини, русалки, мавки.
Напередодні свята місцеві рвуть лепеху, любисток, шовкову траву для своїх дворів і хат. Роками раніше, до поширення коронавірусу та повномасштабної війни, у селі організовували масове гуляння. Тоді парубки всю ніч стерегли уквітчане дерево з “куклою”, а інші співали і танцювали, розповідають місцеві жителі. Нині ця традиція святкування Трійці, яка належить до нематеріальної культурної спадщини Сумщини, під загрозою зникнення.
Що ж про неї пам'ятають старші мешканці, яке значення мають рослини, як наряджають “куклу” та чому не можна плавати у ставку на Трійцю – розповідаємо у п'ятому епізоді проєкту “Нематеріальне”.
Прикрашають оселі любистком, шовковою травою та лепехою
“Велике свято – Трійця. Празник такий – Зелена неділя !” – говорять мешканки Шаповалівки Попівської громади про одне зі своїх улюблених свят.
Ганна Григорець та Надія Пода – уродженки цього села. Кажуть: “Тут родились, тут хрестились, тут і живем”.
Пригадують, ще з дитинства напередодні Трійці ходили за клечанням, щоб прикрасити оселі.
“Ми малі ходили на болото по лепеху. Ідем, її понариваєм, прибіраєм. Лепехою трусили скрізь – у хатах, сінях і під верандою. Скрізь”, – згадує пані Надія.
“І на вікна ставили лепеху – кругом”, – додає пані Ганна.
Жінки кажуть, традиція прикрашання осель клечанням передавалася з покоління в покоління. Зараз, додають, люди менше її дотримуються: “Де молодєж сама, так там, мо, й ні. А де ще такі, як ми, баби – прикрашаємо. Ми прикрашаємо”.
Прикрашали подвір'я зеленню у п'ятницю та суботу. Зокрема любистком, шовковою травою та лепехою – він же аїр. У неділю всі відпочивали.
– А що ви робили в цей день ?
– Нечого, гуляли !
– Празник ?
– Празник. Нечогисінько.
“Тоді гармошки на вулицях грали, бубони, дівчата гуляли. Хлопці – всі коло «кукол» гуляли. Ночами стерегли «кукли» – цілу ніч уся молодєж біля «кукли», – пригадує пані Ганна.
“Кукла” була красива, згадують жінки: “Приберуть її, на стовп знесуть, 6 метрів, поставлять. І стоїть у вінку, і вітер її маше. Лєнти причепляють, прибірають. Так як і нєвєсту. Український костюм. Сорочка вишита”.
Наряджання “кукли” у намисто, корсетку та вінок
Методистка комунального закладу "Центр культури, дозвілля та спорту" Попівської сільської ради Конотопського району Лілія Хопляк говорить, що саме обряд святкування Трійці у Шаповалівці — невід'ємна частина нематеріальної культурної спадщини села. А також належить до переліку області.
“А доторкнутися до духовності, багатства, самобутності українських традицій нам допоможуть залюблений у свою справу, залюблений в українську пісню Олександр Іванович Фесенко та берегині культурної спадщини. Свого часу Олександр Іванович працював також керівником народного аматорського фольклорного колективу «Берегиня» Шаповалівського сільського будинку культури”, – пояснює Лілія Хопляк.
Цього разу місцеві роблять “куклу” на атмосферному подвір'ї, яке власноруч облаштував пан Олександр. Чоловік працює бібліотекарем у місцевій книгозбірні.
“Це не важко — піклуватись про подвір'я. Фізично, можливо, я працюю – підсобне господарство тамечки дома, але я тут приходжу – я забуваюся про втому. Дякую тій категорії людей, односельців, які приносять квіти. Я їх підполюю, підрощую”, – пояснює чоловік.
“Куклу” наряджають у сорочку, передник, стьожки, вінок, намисто та корсет, як кажуть місцеві – корсетка. Одяг приносять селяни, а через тиждень “куклу” прибирають і кожен розбирає своє. Обличчя ж розмальовують фарбами та олівцями, щоб було яскраве.
“Ого, яка модель у нас буде гарна. Аякже. Точно 90-60-90. Нада, шоб чужі парубки їхали в Шаповалівку і вкрасти хотіли її – сватали. Ми зараз хлопцям покажем, хай оцінять, правильно чи ні. Форму треба ж придать”, – так жінки роблять фігуру “куклі”.
Раніше у селі встановлювали по кілька “кукол”.
– Це кукла була біля кожної ж хати ?
– Біля Коровая.
– У нас у центрі тоже, Маша Івановна покійна, згуртовувала. Було біля будинку культури. Де ще? Біля Віті Бесарабового.
– Да-а.
Місцева мешканка Ольга Бачал навіть написала вірш про рідне село та Зелені свята, розказують місцеві.
Живуть в казках русалки, мавки, нявки. І вкраплюють в сучасні дні "заставки"...
Напередодні свята у Клечальний тиждень, В Четвер, відомий як Нявський Великдень. Обійстя молодими гілочками прикрашали, ходить злим духам перебаранчали...
Як чужі хлопці “куклу” крали і могорич просили
— На кажній вулиці «кукли» ставили, і то на велисопед сідаємо і їдемо провіряємо, у кого ж красивіша кукла. На висоті стоїть, там метрів 10, навєрно, було колесо. Або і більше даже було.
– Стовп високий був. Саме вище дерево вибирали.
– Копали яму, закопували стовп, ставляли колесо, а тоді ставляли “куклу”. І оце ж стовп же ж так закріпляли, так щоб він не впав.
– І шоб не залізли по ньому.
– Отак чухрали, гладенький він.
“Раньше весело було, традицій додержувались. Тепер бачте, война, все. Люди заклопотані”, – додає місцева жителька Надія Гєрко.
“Куклу” могли вкрасти чужі хлопці, говорять жінки.
“Ми сиділи всі в шалаші, хлопці, дівчата, а «куклу» вкрали. Із другої вулиці прийшли і вкрали. І тоді надо було нам могорич віддавать – самогонка і, єстєствєнно, закуски… Там пиріжки, ковбаса яка, сало”, – каже Любов Чорнорубашкіна.
“І це ж на кожній вулиці була своя гульня. І якщо наші хлопці пішли на чужу, так це ж вже були ревнощі – получать, получать. А їхні хлопці їхніх дівчат не давали чужим хлопцям. А ще як із чужого села, так це ж вопще вже було”, – пригадує Любов Крига.
На святкування приходили і люди з інших сіл, але для немісцевих парубків було не все так просто, додають жінки.
“Допустім, як дівчина шаповалівська, а хлопець соснівськийСоснівка – сусіднє село у Попівській громаді., то цей хлопець должен поставить могорич за дівчину. Отак ще й не пустять”, – говорить Тетяна Шпилько.
“Голодний, холодний, танцюється, співається”
“А яке співуче село Шаповаловка. Буває, як тихенько заспівають чи то дуже – аж в Сосновку чують”, – пригадує Валентина Радченко.
“Раніше дівчата всі співали, на колодках це ж було, і хлопці на гармошках грали. І танцювали. А бубони. Коробочку танцювали, карапєт, яблучко, сербіянка, полька, краковянка. Дівчата частушки співали”, – додає Любов Крига.
Старші мешканки пригадують: напередодні Трійці селяни пекли пироги, готували захолод, смажили рибу. А сама Зелена неділя давала можливість відпочити від важкої роботи. Надія Пода каже, працювала телятницею, а Ганна Григорець — дояркою.
“Орден заробила я на доярні”, – каже пані Ганна. І додає: попри важку роботу, все одно знаходила сили готуватись до Зеленої неділі.
“На фермі робили, ще дівчатами, так гулять щовечора бігали. З ферми прийдем і біжим до гармошки – і витанцьовували”, – говорить пані Надія.
“Голодний, холодний, танцюється, співається”, – пояснюють жінки.
86-річна пані Ганна та 84-річна пані Надія – двоюрідні сестри, а ще живуть у сусідніх дворах. Разом співали й у колективі “Берегиня”.
Як русалка ловила собі пару та навіщо дитину купали у любистку
Існує повір'я, що яка б не була засуха, але у Клечану суботу, напередодні Трійці, піде дощ, щоб помити клечання, згадує Валентина Радченко. Існували й заборони на Зелену неділю. Наприклад, не дозволяли плавати.
“Кажуть, русалка ловить собі пару. Чи пару, чи вже так. Ну всьо равно, не можна купатися. Багато утопаючих. Вообще в ставок заходити не можна”, – говорить жінка.
Особливий символізм мають і рослини – ними не лише прикрашали оселі.
“Всігда бабуся перва купає дитятко маленьке. І збереже всігда любисток, лепеху. І кидає в воду любисток, шоб дитину любили, шоб люблячий”, – пояснює місцева жителька.
“І раніше треба було дівчатам голови мить отваром любистка, щоб хлопці любили”, – пригадує Любов Крига.
На лепесі, якою прикрашають оселі, можна і грати – вона видає звуки, подібні до співу солов'я.
"Наче соловейко — пі-пі-пі. А ота нижня частинка, її раніше діти їли як канфєти. Зараз не дуже чути звук, вона трішки привяла. Це якби вона була свіжа – рогоза. Вона наче огірком пахне", — пояснюють жінки.
Зелений тиждень "куклу" не знімали — Природу-Матінку благословляли!
Там веселились звечора й до рання! Спогад про предків... Хай живе надбання!
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram
