Немає дороги, маршрутки, школи, ФАПу та роботи. Поблизу Рівного розташоване село Кривичі, в якому проживає до 90 людей. Діти, щоб потрапити в навчальний заклад, ходять до шкільного автобуса на початок села, бо це єдине місце, куди під'їжджає транспорт. Автобусні перевезення раніше були, втім перевізник розірвав договір. З інфраструктури у селі лише магазин, електро та газопостачання.
Як живуть люди у Кривичах, ким працювали раніше та про що мріють — розповідаємо у 10 випуску проєкту Суспільного "Село... де люди?".
Село Кривичі Дядьковицької громади розташоване за дев'ять кілометрів від Рівного. У ньому зареєстровані 97 людей, переважно пенсіонери. Про це Суспільному повідомила староста Верхівського старостинського округу Катерина Мазепа:
"У селі є світло та газ. Єдине, що дорогу треба тут зробити. До села дорога дуже хороша, асфальтована і тут була дорога непогана, але з часом стала така. Дасть Бог, буде перемога і дорога тут зробиться.

У селі є база відпочинку зі ставками. Маршрутка тут не курсує. Сюди їздить лише шкільний автобус. Втім, у село він не заїжджає.
"Шкільний автобус доїжджає до початку села. Маршрутка раніше ходила, а тепер підприємець відмовився. Люди йдуть до Верхівська або в Ясининичі, а далі маршрутка їде. Пошта сюди приїжджає в село. В нас є фельдшерський пункт у Верхівську, то люди йдуть туди. І в нас дуже близько Дядьковицька лікарня. Ну, швидка, якщо треба, то приїжджає", — розповіла староста Верхівського старостинського округу Катерина Мазепа.

В єдиному в селі магазині працює продавчиня Оксана. Жінка поділилася, що сама не місцева, а до роботи добирається пішки з села Ясининичі. На це витрачає 15-20 хвилин.
"Працюю вже понад п'ять років. Я не місцева. Тут маршрутки немає — доїжджаю до Ясининичів, а там пішки йду. Ви ж побачили самі, яке село. Тут багато чого не вистачає. Крім цього маленького магазина, то тут взагалі ж нічого немає", — поділилася продавчиня Оксана.

Федір Правник до того, як вийти на пенсію та переїхати в Кривичі, працював та жив у Рівному. Спочатку ставив електричні стовпи, потому працював у рівненському комунальному підприємстві — збирав сміття.
"Я в Рівному жив. А в цьому селі вже 18 років, на пенсії. Відпрацював чесно, добросовісно", — пояснив він.

Родина Правників тримає корову, курей та качок. Допомагає по господарству родина, додала дружина Федора Ганна:
"В нас двоє дітей, двоє внуків, троє правнуків. Я робила колись у Рівному на заводі безалкогольних напоїв — 25 років. А ще на Льонокомбінаті працювала".

Ігор — живе сам. Ні дружини, ні дітей у нього немає. Він має господарство, заготовляє дрова. А раніше працював будівельником.
"Азот, склозавод будував. Чотири роки в Млинові будували для чорнобильців переселенців житло", — пригадав житель села Кривичі Ігор.
Більше про село Кривичі дивіться на Youtube Суспільне Рівне.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok.