Рівняни Тарас Яремчук і Віталій Міщук — військові капелани. З 2022 року вони були з українськими захисниками на Донецькому, Запорізькому та Харківському напрямках.
У Міжнародний день капелана чоловіки розповіли Суспільному, як допомагали бійцям у госпіталях та на передовій.
Тарас Яремчук став військовим священником у квітні 2022 року. Тоді, зазначив, поїхав до військовослужбовців, які стояли на позиціях поблизу білоруського кордону.
"Ми в бліндажі спимо. Десь, бо я не знаю де це, локація вимкнена вже за Сарнами. Де і що ніхто не знає. Я ніколи до цього в бліндажі не ночував, я ж не військовий і чую: гуде щось. Так гуде, просто страшно. Думаю все, танки, Білорусь вже йде. Підриваємося, вибігаємо, а там чоловік у полі, оре поле трактором. Так смішно стало і так соромно. Просто це очікування. Ти не знаєш, як це виглядає, як це звучить", — розповів капелан.
Після цього Тарас Яремчук побував на Донецькому, Запорізькому й Харківському напрямках:
"Коли ми говоримо про бойові дії, про якийсь інший напрямок, Херсонський або Донецький, там зовсім інші виклики. Там побратимство працює на повну. Я інколи навіть заздрю таким стосункам, які мають хлопці між собою, як вони готові віддати, і віддають останнє для свого друга, з яким познайомилися три місяці тому, а вже він краще брата для них".
Священник зауважив, що попри небезпеку на передовій та відсутність зброї, готовий і надалі підтримувати військовослужбовців.
"З дружиною ми про це говорили і з дітьми. Коли я йду на Схід ми про це говоримо: все може бути, це більше ризик і так далі. Але я спокійно до цього ставлюся, одягаю броник, каску. І роблю максимально те, що можу зробити. Все інше не від мене залежить. Поруч завжди є хлопці, які класно роблять свою роботу, тому мені не дуже страшно, все нормально", — додав Тарас Яремчук.
Капелан Віталій Міщук знає Тараса Яремчука з дитинства. Стати військовими священниками вирішили разом і одночасно. Чоловік розповів про перебування у госпіталі для поранених військовослужбовців на Харківщині:
“Ми взяли із собою барбера. Було цікаво, що він ще й грав на гітарі. Зранку й до обіду стриг хлопців, а потім до вечора співав, а ми в той час робили барбекю-зону. У нас було тоді дуже багато ще сала. Нарізали великий стіл сала, хліб, цибуля. Такий український перекус. Вони телефонували до своїх дружин і показували: «Дивись, що у мене тут відбувається». Це те, що насправді кожному з них хочеться. Вони хочуть повернутися додому”.
Віталій Міщук зауважив, що зараз регулярно зустрічається з військовослужбовцями, які перебувають на лікуванні чи реабілітації.
Тарас Яремчук планує повернутися на Харківський напрямок й заразом завезти бійцям окопні свічки:
"Ми веземо все, що вони просять нас, бо маємо хороші, дружні стосунки. Просто добрим словом ділимося, пиріжки печемо, їжу домашню готуємо, але, в основному, треба таке більш підбадьорення, спілкування з хлопцями, бо волонтери дуже гарно працюють. Наша діяльність трохи пов'язана з волонтерством, але більше — з моральною з душпастирською опікою хлопців".
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
