З початку повномасштабного вторгнення рівненський стендап клуб "StandUp West" проводить благодійні концерти на підтримку ЗСУ. За період своїх виступів коміки назбирали понад 700 тисяч гривень, які витратили на військо. Суспільне поспілкувалося з чотирма стендаперами клубу, вони розповіли, як почали займатися цим жанром та як гумор допомагає відволіктися від війни.
"Стендап — це чесно", — Павло Євчук
Під час благодійних виступів стендапери клубу "StandUp West" назбирали понад 700 тисяч гривень для ЗСУ. Вони закупили рації для військових, радіоантени, допомогли придбати авто для рівненської ППО і 65-ї окремої механізованої бригади. Окрім цього, стендап-коміки купують бронежилети, також передають гроші військовим медикам та на ремонт машин.
"Ніхто ні копійки не заробляє з нашого колективу — все віддаємо на ЗСУ. Ми самі передаємо гроші військовим. Різні фонди збирають непогано, ми їм довіряємо. Ми самі всі волонтери з перших днів війни. У кожного є друг, брат, який воює десь на сході, ми безпосередньо спілкуємося з самими військовими. Нам телефонують з передової і кажуть, що їм потрібно", — говорить комік Павло Євчук.
Для всіх військових вхід на стендап від "StandUp West" безкоштовний. Як розповідає Павло Євчук, також вони відвідують бійців зі своїми виступами, щоб підняти їм настрій:
"Гумор — це єдина така розрядка, яку можна було дозволити собі. Ми виступили на одному з полігонів для військових біля білоруського кордону. Я відчув таке мегазадоволення, що я комусь потрібен не тільки як волонтер. Ми з хлопцями одні з тих, хто може розсмішити людей, зарядити їх. І вони нам ще потім дзвонили, повторювали наші жарти, і це — великий кайф. Ми почали їздити, при тому, на всіх наших заходах для Нацгвардії, ТРО, ЗСУ — вхід безкоштовний".
До повномасштабної війни Павло писав комедії, працював сценаристом.
"Всі просять писати сценарії на перспективу — після нашої перемоги: що станеться, як актуально жартують наші військові, переселенці. А у мене немає ніякого морального права, щоб писати, як спілкуються військові, як жартують переселенці, і як жартують люди в Маріуполі. А стендап — це актуально, те, що ти пережив. Те, що відчуваєш зараз. Стендап — це чесно, а я люблю чесність. Під час повномасштабної війни це єдина комедія, в якій комфортно говорити, що ти відчуваєш", — говорить гуморист.
"Поєднуємо приємне з корисним", — Святослав Кокоша
Святослав Кокоша почав займатися стендапом понад сім років тому. З початку повномасштабного вторгнення він разом з іншими коміками з Рівного організовує благодійні концерти на підтримку ЗСУ.
"Український стендап в цілому нікому не був потрібен. Був таким самоутворенням. Після 24 лютого люди такі: «Так, від цього ми відмовляємося (російського контенту,-ред.), треба шукати альтернативу». Всі такі "вау", виявляється у нас є коміки. Стендап — це завжди був жанр, в якому кажуть правду. Це можливість посміятися над якоюсь умовною проблемою, і це перестає бути проблемою", — каже Святослав Кокоша.
У повсякденному житті Святослав організовує квізиКвіз (Quiz) - це інтелектуальна вікторина, яка стала популярна в пабах або в інших закладах, в яких збиралися компанії, формуючись в команди, і змагалися між собою відповідаючи на різні питання і вирішуючи завдання і головоломки, які анонсує ведучий, і це все транслюється на екран, для візуалізації. у Рівному.
"Перший стендап в Рівному був вже у колишньому кінотеатрі "Ґонзо", але орієнтовно в той самий період був такий формат "Відкритого мікрофону" і він відбувався в кав'ярні. Це те, що мені подобається. Це знову ж таки робота з людьми, це знову ж таки спілкування", — розповідає стендап-комік.
Святослав каже, що український стендап став популярним після повномасштабного вторгнення.
"В людей в той період було максимально багато спільного. Всі переживали максимально подібні емоції й через те стендап, який це висміював, так і залетів. І, на мою думку, це дуже класний інструмент для того, щоб збирати донати. Люди готові якось трошки відволіктися, але давайте поєднувати приємне з корисним. Якщо відволікаємося, то давайте допоможемо ЗСУ", — говорить гуморист.
"Було бажання допомогти морально", — Святослав Панчук
Рівненський стендапер Святослав Панчук понад вісім років займається гумором. Він виступає на благодійних концертах разом з іншими коміками клубу "Standup West".
"Здається, років вісім тому ця культура почала з'являтися в Україні і я думаю: треба спробувати, чому б ні. Ніяких не було планів на щось велике, щось масштабне, щось грандіозне. Були думки, якими я дуже сильно хотів поділитися з глядачами", — розповідає стендап-комік.
Гуморист каже, що важливо допомагати людям відволікатися від постійних переживань, стресів та переглядів новин.
"Після повномасштабного вторгнення було бажання допомогти морально, розважати публіку. А зараз це вилилось у такий хороший проєкт, який в майбутньому, і тут, і зараз допомагає військовим. Якщо брати наш стендап-клуб, я б його назвав столицею волонтерського стендапу. Я гадаю, що ми в трійці-четвірці по стендап клубах, які найбільше допомагають військовим", — розповідає Святослав.
В повсякденному житті Святослав — директор ливарно-механічного заводу, стендап сприймає як хобі.
"Стендапом не дуже можна заробляти. Під час війни — точно. Якщо не враховувати війну і якщо працювати, як на будь-якій іншій роботі: писати жарти, продавати себе, як медійну особистість, то все одно — ні. Це таке дуже хороше хобі, яке в перспективі може випливти в основний заробіток, але на даному етапі це точно не заробіток", — говорить стендап-комік.
"Жартую про свої переживання", — Андрій Гайдим
Андрій Гайдим почав займатися стендапом під час пандемії, каже, що тоді майже не було виступів. Активніше займатися цим жанром почав під час війни. Він поєднує виступи з роботою бармена.
"Я сидів в барі з другом і бачу мікрофон. Я запитав: «Що це?». Він каже: «Стендап». Я говорю: «У нас є стендап?». Мені скинули сторінки хлопців, я їм написав, чи можна прийти. Прочитав свої жарти, мені кажуть: все, приходь, мікрофон відкритий. Я майже не знаю коміків з України. Перші коміки, з якими я познайомився, це в Рівному. Я рівнявся на них. Половина мого матеріалу було про те, що я з села. Жартую про свої переживання", — говорить Андрій Гайдим.
Читайте і дивіться Суспільне Рівне на платформах:
