Свято-Воскресенський собор у Рівному радянська влада хотіла знести "ради дешевого квадратного метра жилья" у 60-х роках. Про це розповіла краєзнавиця Світлана Калько на зустрічі з циклу "РетроФотоПосиденьки" у музеї фотографії, яку вона присвятила зниклим святиням Рівного. Собор не знищили, але зруйнували каплицю, дзвіницю й колону поруч із храмом. А Свято-Воскресенську парафію в Рівному — ліквідували. Зняти її з реєстрації ухвалив міськвиконком, в лютому 1963 року це рішення затвердила рада у справах РПЦ при раді міністрів СРСР.
Історія Воскресенської парафії в Рівному давніша, аніж однойменний собор, збудований наприкінці ХІХ століття. Попередницями мурованої святині в центрі Рівного були дві дерев'яні церкви. Про те, де вони були, як зникли, виявлене кілька років тому зображення однієї з них і її метрику часів, коли Рівне перейшло у власність Любомирських, та фрагменти з історії собору — в матеріалі Суспільного.
Світлана Калько, краєзнавиця і редакторка сайту "РівнеРетроРитм" припускає, що Воскресенська церква у Рівному спочатку була розташована неподалік замку й, за переказами, заснована ще княгинею Марією Несвицькою. Про храм є згадка 1611 року. Феодора-Богдана із шляхетського роду Кисілів заповіла, щоб її поховали при Воскресенській церкві у Рівному.
"Це була дерев'яна церква, яка потерпала від підпалів під час набігів татар і міських пожеж. Врешті вона стала аварійною й завалилася. Тож в іншому місці збудували новий храм, але назву залишили. Археолог Богдан Прищепа встановив, що вона була біля пожежного депо, кут сучасних вулиць Сагайдачного і Шевченка. З 1795 року Воскресенська церква стала соборною. Цікаво, що про неї багато чули і знали, але не бачили її зображення. І який вона мала вигляд — побачили лише кілька років тому. Рівненський колекціонер Олег Марків в одній із приватних збірок знайшов унікальний малюнок аквареллю", — зазначила Світлана Калько.
Рівненську соборну церкву Воскресіння Христового намалював Дмитро Струков під час експедиції 1866 року, мета якої — підготовка альбому “Памятники русской старины в Западных губерниях, издаваемые с высочайшего соизволения П. Н. Батюшковым”.
В лютому 2020 року акварель виставляли в Музеї історії Луцького братства. Разом із метрикою парафії Свято-Воскресенської церкви міста Рівне, яка охоплює 1712-1740 роки. Це книга з колекції Волинського краєзнавчого музею.
Світлана Калько пояснює, що це книга про життя і побут рівненських вірян, інакше кажучи — реєстрація актів цивільного стану. Та, імовірно, найдавніша метрика на території польської Волині, яка збереглася до наших часів. Її писали в період, коли Рівне від Конєцпольських перейшло у власність Любомирських.
"В ній відображається все: дати народження, хрестин, прізвище батьків дитини та її хрещених, соціальний статус, професія, дати смерті, поховання і хто здійснював церковну відправу різних обрядів. Окремими графами реєструвалися самогубці, мертвонароджені діти, позашлюбні та люди, відлучені від церкви. Абсолютно унікальна книга, щоправда, досі не розшифрована. Бо можна розібрати хіба окремі слова, як от: "Церковь воскрешонного Христа града Ровного", — зауважила Світлана Калько.
Також зберігся графічний пейзаж австрійського художника Генріха Пеєра, який у середині ХІХ століття малював Рівненщину.
Зі слів Світлани Калько, робота Пеєра — найдавніше з відомих панорамне зображення Рівного.
"На жаль, історія соборної церкви у Рівному була сумною. Тому що 12 червня 1881 року при масштабній пожежі в місті вона згоріла. Від неї залишилася лише мурована дзвіниця. Її розібрали і те каміння, за однією з версій, заклали під фундамент майбутнього Свято-Воскресенського собору. Він став правонаступником тієї церкви. На урочисте закладення собору приїхав сам Олександр ІІІ з родиною", — розповіла краєзнавиця.
Досліджуючи історію побудови Свято-Воскресенського собору, Світлана Калько спілкувалася зі старожилами Рівного. І одна з них, Алла Логашовець, переповіла спогади своєї бабусі, яка була учасницею урочистого закладення храму і розповідала, що на дійство зібрали кілька десятків дівчаток одного зросту й з довгим волоссям. Одягнули їх у білі сукні і вони двома колонами йшли перед імператорською сім'єю і стелили під ноги квіти.
"Тодішнє місцеве начальство було схильне до показухи. Ілюстрація цього — історія з ліхтарями. Тоді в Рівному ще не було електрики й місто освітлювали 100 гасових ліхтарів. Губернатор перед приїздом імператора наказав до тієї сотні додати ще 60, щоб "царю було видно". А потім після від'їзду царя Рівне на кілька днів потонуло в темряві. Бо не лише нові 60, а й старі 100 перестали працювати. Ліхтарів додали, а грошей на їхнє обслуговування не надали", — сказала Світлана Калько.
Собор освятили в 1895 році і на початках його іменували Олександрівським, на честь царя.
Після зміни імператора головному храму міста повернули назву Свято-Воскресенський. Пізніше поруч з ним змурували дзвіницю, бо попередню, дерев'яну, мусили розібрати через акустичні огріхи, пояснила Світлана Калько. Річ у тім, що її перекривав собор і глушив звук дзвонів для частини міста.
В архітектурному ансамблі Свято-Воскресенського собору була й колона Божої Матері.
Дані про її побудову серед істориків різняться, зауважує краєзнавиця. Одні подають 1750-й, інші — 1770 рік. Появу колони пов'язують з епідемією чуми, яка в той час охопила Рівне.
"Помирали сотні рівнян, а як зарадити цьому лиху — не знали. Та раптом епідемія припинилася — і містом ширилися чутки, що це якесь провидіння Боже і начебто навіть було явлення Божої Матері, яка посприяла, щоб чума відступила. Рівняни зібрали кошти і вирішили встановити колону Богоматері. Це була універсальна міська святиня — їй поклонялися і католики, і православні, приходили просити зцілення та подякувати. В 1845 році в Рівному знов епідемія, цього разу холери. Знову ходили молитися до колони — й епідемія відступила. Рівняни повірили в цілющу силу цієї колони. З цієї нагоди в 1856 році її реставрували і запалили невгасиму лампадку, яка підсвічувала увесь час високу статую Мадонни", — розповіла Світлана Калько.
Простоявши в Рівному 200 років вона, які і мурована дзвіниця з капличкою біля собору, зі слів краєзнавиці, не пережили радянського "благоустрою".
"На початку 60-х років радянській владі свербіло знищити під приводом благоустрою центральної вулиці і дзвіницю, і капличку, і, власне кажучи, сам собор. Головний архітектор міста написав доповідну записку комуністичному босу, щоб треба розбудовувати центр Рівного і звести багатоквартирний будинок. І в тому документі вжита така цікава фраза: "ради дешевого квадратного метра жилья". Знесли колону, каплицю, дзвіницю. Дякувати Богу, хватило розуму не зносити собор, але сплюндрували, влаштувавши в ньому вже в 70-х музей атеїзму", — пояснила краєзнавиця.
За часів незалежності на місці зруйнованої колони Божої Матері спорудили нову. Але назвати її відновленої святинею, на думку Світлани Калько, не можна.
Щодо собору, то з моменту відкриття вперше він став недіючим у 1921 році, польська влада його закрила. Через десять років в храмі відновили богослужіння. Вони відбувалися навіть під час німецької окупації. У 1962-му собор закрили і в грудні того ж року виконком міської Ради депутатів трудящих ухвалює зняти з реєстрації Свято-Воскресенську парафію в Рівному. У лютому 1963 року це рішення затвердила рада у справа Російської православної церкви при Раді міністрів СРСР.
І лише в квітні 1989 році, під тиском рівненської православної громади, їй повертають Свято-Воскресенський собор і відновлюють богослужіння.
У 2020 році Суспільне робило відео про собор, зйомки велись із дрона
Читайте і дивіться Суспільне Рівне на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
