75-річна волонтерка з міста Березне на Рівненщині в'яже шерстяні шкарпетки для українських військових. Валентина Осадча, попри роботу по господарству, намагається виготовляти пару за два дні і називає себе бабусею-павучихою, а шкарпетки, зв'язані власноруч, адідасами. Про мрію зігріти кожного бійця на передовій вона розповіла Суспільному.
Пенсіонерка-волонтерка зігріває військових з 2014 року. Пенсія, каже, у неї невелика, тому не може допомогти армії фінансово.
"Така була безвихідь: чим допомогти, як допомогти? Так морально було важко і я вирішила, що я буду робити. Це для мене віддушина і допомога. Рахунок іде вже не на десятки, а на сотні. Напевно, добрі сотні. Я, звичайно, їх не рахувала, але багато плету. За літо лише сплела 40 пар, оце я лише восени їх роздала", — розповідає Валентина Осадча.
В'язані шкарпетки Валентина Григорівна передає місцевим волонтерам, а також знайомим, які мають рідних на передовій. Жінка розповідає, що робить пару шкарпеток за два дні. Для захисників в'яже з 42 по 45 розміри, для захисниць — менші та з яскравіших ниток. Шкарпетки пані Валентини волонтери називають "адідасами" — через три кольорові смужки на кожній парі.
"Як виникла ідея цих трьох смужок? Отак в'яжеш шкарпетки і залишиться маленький клубочок. Може шкарпеток з них не зв'яжеш, а смужку можна. Я вирішила, що буду три смужки в'язати і буду називати: "баби Валі адідаси". Так і пішло це", — пояснює жінка.
В'язати пані Валентину навчила мама, вона займалась рукоділлям і в студентські роки. А за фахом Валентина Григорівна — технологиня швейного виробництва.
"В університеті в'язала і сукні, і якісь кофтинки — все в'язала. А потім, вже як втратила зір, вже погано бачу, то в основному шкарпетки. Пам'ятаю, в університеті у мене подружка народила дитинку, це був третій курс. Маленька-маленька, ми її забрали з пологового і я їй зв'язала шкарпеточки", — каже волонтерка.
Після повномасштабного вторгнення Валентина Осадча стала в'язати більше шкарпеток. Для запасу ниток розплутує в'язані светри, намагається обирати лише шерстяні. Також з матеріалами допомагають волонтери та знайомі.
"Своє тепло передаю, це головне. Бабине тепло йде. Я навіть як на АТО в'язала... зараз буду плакати... вкладала записочки, щоб всіх беріг Господь-Бог і щоб вони повертались додому. Любимо. Щоб вони були мужні, ми ними пишаємось. І щоб вони всі повертались живими", — резюмує майстриня.
Читайте також
- "Вільна сцена": у Рівненському театрі ляльок надають майданчик для вистав колективам з області та України
- На Рівненщині ліцей потребує шкільного автобуса, бо старий пішов на потреби оборони. Скільки таких в області
- Донорські рейси: у громаді на Рівненщині почали возити в Рівне охочих здати кров
Читайте нас у Telegram: екстрені новини та щоденні підсумки
Підписуйтесь на рівненське Суспільне у Viber
Долучайтесь до нас в Instagram
Ми у Twitter
