Вистава Рівненського академічного обласного театру ляльок "Пливе човен, казок повен" 4 жовтня здобула диплом за кращу режисуру на Відкритому дистанційному міжнародному фестивалі театрів для дітей "Інтерлялька-2022". Це постановка за мотивами народних казок, об'єднаних в сюжетну лінію і прив'язкою до Рівненського Полісся.
Вистава "Пливе човен, казок повен" вже має кілька відзнак на всеукраїнських фестивалях, а диплом міжнародного – отримала вперше, зазначила у розмові з Суспільним її режисерка Олена Ткачук. Секретом успіху вона вважає місцеву автентику, хай і в сучасній обробці, та акторок, які це втілили.
– Міжнародна відзнака за кращу режисуру – очікувана, чи все ж несподівана?
— Звичайно, що будь-яка нагорода — завжди несподіванка. На всеукраїнських фестивалях це вже не перша нагорода саме цієї вистави і саме за режисуру. На фестивалі "Молоко" торік в Одесі вона взяла перше місце, обійшовши Національний драматичний театр Франка в Києві і багато інших іменитих театрів. Міжнародний диплом вистава отримує вперше. "Інтерлялька" — це ляльковий фестиваль, має вужчий профіль і був дистанційним, міжнародне журі оцінювало виставу у записі. Тому так, це дуже цінний диплом для мене.
– Скільки загалом було учасників у цьому фестивалі?
— 17 колективів було представлено на фестивалі зі Словаччини, Польщі, Грузії, Литви, Ізраїля, Аргентини і українські колективи з різних регіонів.
– Як гадаєте, що саме в цій виставі, у режисерському підході, зачепило журі?
— Секрет в тому, що актриси, які працюють у виставі — Франческа Барабаш, Алла Черуха і Таня Єршова — це метри нашого театру, які працюють у ньому з першого дня, вони будували Рівненський театр ляльок. Таня Єршова — це перша актриса, яка взагалі працює з дня відкриття театру, з 1975 року. А сама вистава — це наша поліська автентика, наша історія, не вигадана, а зібрана нашими фольклористами в нашій області. Всі пісні, вся музика — автентичні. Так, це подано в сучасній обробці, щоб було доступно і дітям, і батькам. Але, як кажуть, вся сіль в тому, що ми розповідаємо нашу історію, не чиюсь.
– Я так розумію — це авторська вистава Рівненського театру ляльок?
— Так. Місцева говірка використовується у виставі, дівчата вчили діалект. Віктор Ковальчук Художній керівник Етнокультурного центру "Веснянка" Палацу дітей та молоді, який вивчає історико-культурну спадщину Полісся. нас консультував, як правильно говорити, щоб звучання було саме як в дубровицькому діалекті, допомагав із підбіркою пісень. Так, в основі вистави —народні казки "Вовк і семеро козенят", "Горщик каші" та "Ворон і яблуня". Це добре відомі казки, але це й казки нашого регіону. Тому що коза, вовк — це є тотемні тварини саме Рівненського Полісся. Тому тут так все склалося і переплелося.
– Окрім історії і автентики, про що ця вистава, маю на увазі одвічні істини?
– Вистава дуже філософська, вона взагалі про життя, про те, що кожного дня сонце сходить і заходить, як ми будуємо свій світогляд і чим себе наповнюємо. Це про життя, про наше з вами життя — вічну тему.
Фрагмент вистави
Читайте також
- Історія УПА на Рівненщині у віртуальній виставці: на сайті бібліотеки доступні матеріали з грифом "цілком таємно"
- Безхатьки у Рівному почали плести кікімори для ЗСУ
- В сільській хаті на Рівненщині виявили оригінали Ніла Хасевича. Куди передадуть знахідки
Читайте нас у Telegram: екстрені новини та щоденні підсумки
Підписуйтесь на рівненське Суспільне у Viber
Долучайтесь до нас в Instagram
Ми у Twitter
