Волонтерки з села Могиляни Острозької громади пошили чотири тисячі пар спідньої білизни для військових. Для цієї справи у тамтешній школі облаштували швейний та закрійний цехи. Там працюють місцеві вчителі та пенсіонери, долучаються до процесу переселенки з зони бойових дій. Труси шиють зі старих підковдр та вживаного одягу.
Вчителька математики могилянської школи Ніна Головко організувала швейну артіль. Щодня з однодумицями вона шиє для воїнів спідню білизну. Ідею принесла в колектив вчителька фізики. Тканину збирали по селу, доки та не закінчилася. Тепер її везуть з сусідніх сіл та Рівного, у цьому допомагають підприємці.
"Ось колись бабусі собі купувала на сукенки, тепер воно нам згодилося. З клаптика вийде двоє трусільов. Люди почали приносити і досить багато. Хтось десь мав шити підковдру чи щось ще інше. Вчора принесли нам шматок льону величезний", — каже організаторка швейного волонтерського осередку Ніна Головко.
Десяток майстринь шиють пів сотні трусів за день. Вікторія Андрєєва взялася за цю справу, бо хотіла спробувати щось нове. Вона приїхала до Могилян із Харківщини.
"Селище Старий Салтів — мальовниче селище на березі аорти сходу, Сіверський Донець. Там зараз точаться бої. Коли ми були в окупації, я собі пообіцяла, що я жодного дня не витрачу даремно, без допомоги фронту. Ось в пригоді стало таке заняття. Це не моя професія, це моє хобі", — каже жінка.
Білизну виготовляють різних розмірів та кольорів.
"Повірте, ми зіткнулися з тим, що хлопці місяцями там... Місяць-півтора ходять в одних і тих самих. То вони згідні вдягнути і ці — і в квіти, і в собачки, і в зайчики, і в метелики, і в будь-що", — пояснює Ніна Головко.
Для бійців у шпиталях шиють білі труси і речі на липучках.
"Якщо ми знаємо, що там потрібно, ми туди шиємо на липучках. Це для важкопоранених. Тетяна Михайлівна десь почерпнула це з Острога і привезла нам викрійку", — каже організаторка швейного волонтерського осередку.
Майстриням у могилянській школі виділили два кабінети: під швейний цех та закрійний відділ.
"З перших днів війни у нашому селі люди дуже згуртувалися. Кожен намагався робити якомога більше. Розпочали ми з плетіння сіток, згодом почала працювати кухня. Кухня і зараз працює. Щодня виготовляють наші і вчителі, і технічні працівники, і люди з села долучаються. І ті, які переїхали до нас", — додає директорка Могилянівської школи Ірина Томашевська.
Виробництво безвідходне: із залишків тканини роблять перев'язувальні матеріали та серветки. Їх теж передають військовим.
Читайте нас у Telegram: екстрені новини та щоденні підсумки
Підписуйтесь на рівненське Суспільне у Viber
Долучайтесь до нас в Instagram
