Понад 100 ікон за 30 років відреставрував Микола Бендюк. У числі найцікавіших, з якими мав справу, вважає "Святого Степана, який закриває вуста Ісусу Христу". У ній він поєднав два сюжети різночасових записів. В іконі святого Антонія під православним ликом він виявив католицький образ. А під сюжетом Введення до храму була Варвара, яку списали з острожанки у 18-му столітті. Як відбувається процес реставрації і чому з майже втраченої ікони він зробив сучасну інсталяцію – у матеріалі.
Реставратор Микола Бендюк:
– Це ікона 18-го століття, Свята Варвара. В Острозі вона писалася. Бачимо, що навіть дзвіницю схожу на ту, яка була в Межиріцькому монастирі. Цей художник, швидше за все, навчався не в Острозі, а десь в Європі. Тому що така бароковість європейська в цій Варварі. Але це явно якась острожанка 18-го століття. І, що найцікавіше, в нашому регіоні Варвар і Катерин одягали як шляхтянок, міщанок. Багатих, зрозуміло. З оцими кульчиками, бусами, сережками й вінками, навіть зачіска характерна для кінця 18-го століття.
Ця ікона з приватної збірки Миколи Бендюка. І до того, як взявся за реставрацію, вона мала інший сюжет.
– Був сюжет введення до храму. Вона була вся записана. Я бачив, що ікона стара. Тому що якщо повернути на інший бік, то бачимо шпуги, цей метод обробки дошок Це все показує на 18-те століття. А зверху ікона була десь початку 20-го століття, – розповідає Микола Бендюк. Додає:
– Дістав оцю Варвару... втрати де були, наклав новий грунт. А зараз процес уже завершальний. Роблю експозиційною цю саму ікону, щоб виглядала гарно в експозиції.
– Я підбираю колір, щоб тонувати. Отакі місця, які треба зробити. Прокладаю перший шар, а потім вже буду його ховати. Зараз ще видно оцю частинку, тут. Видно, що тонував. Але буду виводити до такого стану, щоб не було помітно моїх тонувань, – коментує Микола Бендюк.
Ікона "Святий Степан закриває вуста Ісусу Христу" – одна з перших у майже 30-річному реставраційному досвіді Миколи Бендюка. І зразок поєднання двох різних записів в одному сюжеті.
– Треба було замалювати руку і домалювати бороду Ісусу Христу, або повністю зняти Ісуса Христа. Але я вирішив, як є, так хай лишиться. Передав її до музею Острозької академії. Символіка навіть набула, що тут Святий Степан береже слово Господнє. Такого ж типу, як ця ікона, інший сюжет, який довелося реставрувати в Межиріцькому монастирі, – каже Микола Бендюк.
Під православним образом Антонія Пустельника Микола Бендюк виявив характерного для католицької традиції Антонія Падуанського. Але такою вона залишилася тільки на цьому фото.
– По контуру я відкрив все зображення. І бачимо, наскільки він цікавіший в живописі, аніж цей 19-го століття. І просив просто закрити окладом, щоб при потребі просто зняти оклад і показати живопис, який внизу. Але настоятель монастиря не пішов на те. Зараз, якщо поїдете в Межиріч, побачите вже тільки Антонія Пустельника з чорним тлом, – додає Микола Бендюк.
Ікони святих Кузьми і Дем'яна – із церкви села Розваж Острозького району.
– Жителі того села церкву спалили, порізали іконостас, і всі ікони викинули в хлів за дзвіницею і вони там потроху обсипалися. 20 ікон мені вдалося повністю відновити. Зараз вони повернулися в церкву. А цих Кузьму і Дем'яна врятувати не вдалося. Тільки закріпити те, що лишилося. Але є ще один момент, хочу показати. Те, що колись було іконою.
– Це були дияконські врата в тій самій церкві села Розваж, які були в іконостасі, через які ходили священики, диякони. Це було 18-те століття. Це 1781 рік. Оцим дошкам, – каже Микола Бендюк.
– По цьому Гавриїлу тік дощ. І змилося, бачимо, повністю все, крім п'ятки. Оце п'ятка Архангела Гавриїла лишилася і трошечки тла. А дзеркало я туди навмисне поставив, щоб всі подивилися на себе і зрозуміли, наскільки вони бережуть чи не бережуть оте мистецтво, яке в нас було традиційно завжди, – додає Микола Бендюк.
Авторка: Валентина Гордич
