Жителя Рівного Романа Никичука посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня. Був оператором БпЛА, служив у 68 окремій аеромобільній бригаді. 8 квітня 2025 року боєць загинув під час виконання завдання. У нього залишились двоє дітей, дружина та батьки. Тепер вони приносять квіти до портрету Романа у центрі Рівного.
Восьмирічний Дмитрик і трирічна Злата разом із мамою принесли квіти до портрету свого тата — Романа Никичука. Він загинув 8 квітня 2025 року під час боїв за місто Покровськ Донецької області.
«Він був добрим, сильним, гарним. Мужній чоловік. І добрий до мене, любив мене дуже сильно і Златку сильно любив», — поділився син Романа Никичука, Дмитро Никичук.
Дружина Романа Никичука пригадала, що її чоловік був лагідним та дбайливим.
«Кажуть, що кохання проявляється не в словах, а саме у вчинках, які людина робить. Він казав: "Катруська, ти створена для кохання, а не для праці". Він все говорив, коли настане війна, піде захищати нас. Я плакала постійно від цього. Йому в дитинстві наснився навіть такий сон, що в нас війна в Україні, і він каже: "Я бачив, що я вже в дорослому віці, я йду захищати"», — розповіла дружина військового Катерина Никичук.
Роман Никичук був підрпиємцем, любив грати у футбол і мріяв, що його син продовжить цей шлях. Футбольні матчі, які пригадує Дмитро, були у рідному селі Романа Никичука — Оженині. Пізніше чоловік зібрав команду і грав у прифронтовому Покровську, а побратими знали його за позивним «Мессі».
«Ми з ним, коли були у селі, пам'ятаю, як їздили на футбол. Він любив Мессі і дуже добре грав на полі. Я люблю грати футбол, гуляти, або грати на PlayStation «S.T.A.L.K.E.R. 2», — пригадує Дмитро Никичук.
З 2024 року Роман Никичук служив оператором БпЛА у 68 окремій аеромобільній бригаді імені Олекси Довбуша.
«"Катруська, я на своєму місці. Мені це подобається". Я його завжди просила, кажу: "Молися за себе". А він каже: ″Що за мене молитися? Молитися треба за нашу піхоту, артилерію. Вони завжди на виду″. Каже: ″Я сижу в підвалі, або в бліндажі. Що у мене може статися?" Але, на жаль, його це не захистило», — поділилася дружина загиблого військового.
Військовий загинув під час останнього бойового завдання. Романа Никичука планували звільнити зі служби через втрату на війні брата — молодшого сержанта Вадима Никичука.
«Мені важливо, щоб не лише за мого чоловіка пам'ятали, а й за всіх, хто віддав життя. Бо це не просто життя однієї людини, це життя всієї сім'ї. Це життя дружини, батьків, дітей, які більше ніколи не побачать тата. Важливо, щоб у людях лишалася порядність, чесність і хоч би трішечки поваги та шани до тих, хто віддав за них життя», — каже Катерина Никичук.
29 вересня у Рівному бійці 68 аеромобільної бригади урочисто передали нагороди загиблих та зниклих безвісти побратимів їхнім рідним. Романа Никичука нагородили орденом «За мужність» III ступеня посмертно.
«Хочемо зберегти пам'ять про наших героїв. Пам'ятати, проводити людей у вічність, бути разом з вами. Для мене це шана. Те, що про нього пам'ятають. Все ж таки, як він хотів зробити цей вклад у його державу, в його сім'ю, у його Україну»
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
