Він свистів у квартирі щовечора після роботи, коли вчився виготовляти глиняні свищики. Тепер кераміст Дмитро Яковишин понад 15 років разом із дружиною Оленою створює авторські вироби у Рівному — посуд, іграшки та декор. Прототипом для багатьох робіт слугує їхній кіт Сирник, бо «усі люблять котів», певен майстер. За його словами, вони виготовили понад 3000 керамічних виробів, а ще — навчають гончарства дітей, зокрема, з особливими освітніми потребами.
Про любов до глини та створення котика-свищика — у проєкті «Власноруч».
Як почав ліпити свищики
Мене звати Дмитро — я майстер-кераміст. Приблизно 10 років тому я вперше побував на «Музейних гостинах», де побачив, як майстер продає глиняні свищики. Я цим дуже захопився і вирішив зліпити сам. Підійшов до майстра, почав його розпитувати, як він взагалі виготовляє, які принципи. Як взагалі повітря має заходити і заломлюватися, щоб утворювався звук. На той час, коли я вчився ліпити цей свисток, я жив у квартирі багатоповерхового будинку. І щовечора, коли я тренувався ліпити цей свисток, мені потрібно було пробувати, чи він грає. Я постійно в нього дув, і це було вечорами після роботи, після навчання. І я уявляю, як сусіди про мене думали, коли я вчився ліпити цей свисток.
Як навчився ліпити з глини
Коли побував на «Музейних гостинах», навчився гончарити на гончарному крузі. Я підійшов до гончара і запитав, як навчитися гончарити. Він відповів, що треба зробити свій гончарний круг вдома та безперервно багато вчитися. Я так і зробив, пішов додому, зробив гончарний круг і приблизно за тиждень-місяць почало щось трішки виходити. А приблизно за рік почали виходити повноцінні вироби.
Про свищики
Стосовно інструменту цікава історія. Коли я вчився ліпити свищики, я собі зробив з ебонітового матеріалу паличку і так нею дорожив, що носив її у гаманці, щоб ніде не загубити. В українській культурі зазвичай це були дитячі іграшки, гончарі їх ліпили для дітей, щоб вони гралися, бо це було дуже просто. В інших традиціях ці свищики використовувалися як музичні інструменти, або в якихось ритуальних обрядах і тому подібне.
«Ручна праця цінна тим, що в ній є особистість майстра»: особливості гончарної справи
Майстерня, у якій ми зараз працюємо, називається студія гончарства «Теракота». Дуже важливо підтримувати декоративно-ужиткове мистецтво. Це ті знання, які передаються від людини до людини. Ручна праця цінна тим, що в ній є особистість майстра, який виготовляє, його погляд, його бачення, його смак. Вона не є ідеальною, але вона є особливою. Тому ручна праця дуже цінна. Часто відключає мозок, ти зосереджений на тому, що ти робиш. Ти не думаєш про якісь свої робочі задачі або про якісь проблеми. Коли ми для когось щось виготовляємо, ми переймаємося смаком чи баченням, ми знаємо, що людина любить котів, і ми ліпимо кота. Всі люблять котів.
«Це сімейна наша справа»: як з дружиною виготовляє керамічні вироби
Взагалі в нашій справі дуже часто ми працюємо з дружиною разом — я виготовляю основу виробу, а вона його декорує, прикрашає, розмальовує. Насправді моя дружина є двигуном, який дає мені ідеї для того, щоб створювати різноманітні вироби. І так спільно ми виготовляємо різні керамічні вироби. Це сімейна наша справа, якою ми займаємося вже мабуть більше 15 років. Ми проводимо заняття, різноманітні майстер-класи, виїжджаємо до шкіл, для того, щоб розповідати дітям і показувати наочно декоративно-ужиткове мистецтво, а саме гончарство. Додатково я працюю в школі з особливими дітьми. Спочатку я навчався у Рівненському державному гуманітарному університеті, де я познайомився з глиною, з тим як ліпити, як випалювати глину в печі, а потім самотужки довго довчався на гончарному крузі, і виготовлення саме свищиків. Чесно кажучи, глину я обрав випадково, тому що до цього, коли я жив у маленькому містечку Ізяслав, там я не був знайомий з глиною. Це дуже хірургічна робота, тут треба, щоб глина була тоненька, як листок паперу, для того, щоб звук «розрізався», коли туди дуємо повітря. Глину ми купуємо в інтернеті, але виготовляється вона переважно у Слов'янську і ще у деяких містах України.
«Першими відвідувачами були наші діти»
Є двоє дітей. Вони теж мають творчий характер. Донька займається повітряною гімнастикою, їй подобається спортивний напрямок і мистецький, тобто арт-спорт. Син навчається на графічного дизайнера. Йому теж цікаве мистецтво, різноманітні інсталяції, відео. Взагалі наша студія, коли ми її тільки відкрили, знімали дуже маленьке приміщення, — приблизно 18 квадратних метрів. Першими відвідувачами були наші діти. Доньці було три роки, а синові було п'ять чи шість. Так ми починали, з наших дітей. Вони пробували гончарити, ми бачили по них, чи подобається, чи не подобається.
Як через поспіх дізнався про нову техніку випалу
Це просто цікавий процес — ти ліпиш, чекаєш. Чекаєш довго, поки виріб випалиться у печі, поки він сохне. Ти не можеш прискорити жодного процесу. Якось я хотів дуже сильно прискорити процеси і виймав виріб, коли він ще не охолов, з печі. Так я дізнався про техніку японського випалу РакуРаку — це традиційна японська техніка випалу кераміки, за якої розпечені вироби дістають із печі на піку температури (приблизно 900–1000 °C) і одразу поміщають у відновлювальне середовище — зазвичай у ємність із тирсою, листям або папером — коли розпечений виріб дістають з печі за температури 1000 градусів, і цей виріб кладуть у деревну стружку, він там загоряється і стає чорним. Це такий аналог української чорнодимленої кераміки. Тому кераміка дуже цікава, затягує, ти постійно чекаєш на результат. Ти не знаєш, що буде в печі, як проявлять себе фарби. Кераміка для мене — це більше ніж робота. Це справа для душі, і вона мені дарує радість.
Про кота
У нас є кіт, його звати Сирник, він сірого кольору. Улюбленець всього нашого району, він ходить по всьому двору, по сусідніх хатах. У нього багато таких резиденцій. Окрім котиків, виготовляємо найчастіше птахів, сов, навіть собачок виготовляли. Собачки не такі популярні, як коти, бо всі хочуть бути котами, а ніхто не хоче бути собачкою.
Скільки виробів зліпили з дружиною
За весь цей час, поки ми працюємо з глиною, ми з дружиною зліпили понад 3000 різноманітних керамічних виробів. Це переважно чашки, тарілки або різні декоративні речі.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
