Магнолію пам'яті на честь військовослужбовця Василя Пилипчука висадили 30 липня у Дубні на Рівненщині. Воїн загинув 30 липня 2025 року на Донеччині. Дерево з'явилося на подвір'ї ліцею №7, де навчався військовий. До вшанування пам'яті долучилися його рідні, друзі, однокласники та вчителі.
На заході побувало Суспільне.
Магнолію висадили до роковин загибелі військового
Василь Пилипчук загинув 30 липня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. У роковини його загибелі рідні та друзі вирішили висадити дерево пам'яті на території Дубенського ліцею №7, де він навчався.
«Ми вирішили цей біль, який нас вже цілий рік тримає в обороті, "інтегрувати в пам'ять" і висадити на території ліцею, в якому він навчався, дерево пам'яті. Це магнолія. Вона як символ вічної любові, вічної пам'яті, честі», — розповіла сестра військового Юлія Шатнік.
Ідею запропонувала однокласниця
Ініціаторкою висадки дерева стала однокласниця Василя Антоніна Саюк. За її словами, таку ідею вона побачила у Тернополі.
«Дерево — це дуже символічно і доречно, особливо в стінах школи, де ми формувалися, росли разом. Воно буде таким спогадом про те, що наша свобода має ціну, вона має імена», — зазначила Антоніна Саюк.
Поруч із деревом встановили інформаційну табличку з QR-кодом, який веде до історії життя захисника, а також стенд із патріотичними висловами.
«Це його стихія — дрони»
Василь Пилипчук народився 12 лютого 1998 року в селі Дитиничі Дубенського району. До Збройних сил України долучився у грудні 2022 року. Спочатку служив у десантно-штурмових військах, а згодом став оператором безпілотних літальних апаратів.
За словами сестри Юлії, саме робота з дронами була його покликанням:
«Це просто його стихія була — дрони. І не один штурм зупиняв. Навесні 2025 року він із побратимом зупинив один із наймасовіших штурмів на Донеччині. За це був нагороджений "Золотим Хрестом" від головнокомандувача Збройних сил України. Загинув, виконуючи бойове завдання».
«Ніхто не думав, що стане героєм»
Перша вчителька Василя Алла Жабчик пригадує його усміхненим і доброзичливим школярем.
«Я його пам'ятаю завжди з хорошою усмішкою, пам'ятаю його перші успіхи, пам'ятаю його мрії, бажання. Напевно, ніхто в класі не вірив, що в майбутньому він стане героєм», — сказала педагогиня.
Однокласниця Антоніна Саюк розповіла, що вони були найменшими в класі, сиділи за однією партою, досі є багато спільних фотографій:
«Він був дуже щедрий, щирий, відкритий. В нас залишилось багато теплих спогадів. Я дуже горда за Васю. Він був одним із тих сміливців, хто пішов і взяв на себе цю відповідальність за нас», — зазначила вона.
За словами Алли Жабчик, їй хотілося б, аби подібні дерева пам'яті з'явилися у Дубні й на честь інших полеглих воїнів.
«Щоб за кожного героя було таке дерево, яке нагадувало б про нього. І кожна квіточка шепотіла: ми їх пам'ятаємо, ми їх дякуємо, ми їх не забудемо», — сказала вчителька.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
