Мозаїки, якими у 1970-х роках оздобили будинок культури у селищі Смига, що на Рівненщині, тепер можна взяти із собою. Їхні зображення оцифрували та перенесли на чашки, шопери та футболки. Такий проєкт реалізують до 10-річчя утворення Смизької громади.
Ініціативу втілює молодіжний центр "Кенеберг". Його команда створює локальний бренд громади на основі культурної спадщини — зокрема мозаїк, які є частиною історії Смиги та її околиць.
Мозаїки, які створили понад 50 років тому
Понад пів століття тому смизький будинок культури прикрасили мозаїчними панно. Кольорові камінці для них вручну кололи, сортували та підбирали, щоб відтворити художні композиції на стінах будівлі.
Про роботу над мозаїками розповідає Ніна Мельник — донька майстра Михайла Боярчука, який разом із художником Дмитром Шайногою створював ці панно.
"Вони починали з "Лісової пісні". Мені та "Лісова пісня", ті мавки, те все якось аж снилось довго. Зараз тата вже нема, але в цих роботах — частина його душі", — згадує вона.
За словами жінки, процес створення мозаїк був складним і кропітким:
"Тими кусачками, як зернята ото лускаєш, так вони сиділи і відкушували, сортували, підставляли. Це ж яка була кропітка робота, щоб це все відтворити. Тато постійно по камінчики в ліс їздив, бо треба були різні".
"Це моє рідне": спогади жителів
Для жителів Смиги мозаїки будинку культури — це не лише елемент архітектури, а й частина особистої історії.
"Це спогади мого дитинства, це моя пам’ять, це моє рідне. Як мозаїку складали, я ще пам'ятаю, була малою. Ми думали, що це дорогоцінні камінці і нам так було цікаво, хоч маленьку жменьку собі взяти", — розповіла корінна жителька селища Тетяна Береза.
Вона додала, що тепер ділиться цими спогадами з онуками:
"Колись ми з онуком прогулювалися біля будинку культури. Я кажу: «Дивись, яка красива мозаїка, які голуб'яточка гарні». Він подивився і каже: «Це тато й мама». І зараз, коли почали відтворювати мозаїку на чашках, то з голубами замовила для одного внука, а з "Лісовою піснею" — для іншого".
Від ідеї збереження — до локального бренду
Ідея зберегти мозаїки з’явилася у Вікторії Костюк. У 2019 році вона фотографувала мозаїки в населених пунктах громади та звернула увагу, що вони є майже в кожному селі, зокрема на автобусних зупинках.
Згодом ці фото стали основою для дизайнерського проєкту.
"Ідея полягає в тому, щоб зібрати, оцифрувати всі ці мозаїки і фактично подарувати такий мерч для жителів громади", — пояснила Вікторія Костюк.
На основі фотографій дизайнерка створила зображення, які тепер використовують для виготовлення сувенірної продукції.
Як мозаїки стали чашками і футболками
У молодіжному інеграційному центрі "Кенеберг" з допомогою сублімаційного друку зображення переносять на чашки та іншу сувенірну продукцію.
"Готові роздруковані зображення ми беремо та приклеюємо до чашки. Вмикаємо прес. Одна чашка робиться дві хвилини при температурі 210 градусів", — розповіла волонтерка Анна Панасюк.
Також у громаді створили футболки з елементами мозаїк. Зокрема, їх виготовили для дитячого духового оркестру "Смига".
Культура, яка працює на громаду
За словами Вікторії Костюк, проєкт має не лише культурну, а й соціальну мету. Частину грошей від продажу продукції спрямують на потреби молодіжного центру, підтримку шкільних ініціатив та Збройних сил України.
"Таким чином ми можемо не лише показувати світу Смизьку громаду, а й допомагати дитячому духовому оркестру з розвитком, в закупівлі інструментів", — зазначила авторка проєкту.
Вона додала, проєкт дозволяє не лише популяризувати місцеву історію в Україні та за кордоном, а й зберегти її для наступних поколінь у сучасному форматі.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
