Щоранку робить руханку, користується комп'ютером, майструє на подвір’ї та їздить за кермом авто. Все це робить 100-річний Іван Дворжак із села Рачин, що на Рівненщині. 17 червня він відзначив свій ювілей. Чоловік застав часи Польщі, пережив зміну держав, понад 70 років прожив у шлюбі і досі каже — йому ще є що зробити.
Як живе, Іван Дворжак розказав і показав Суспільному.
Про свій рецепт довголіття Іван Дворжак розповів — потрібно бути в русі. У сто років його день починається із руханки.
"Я щодня зранку роблю зарядку. Для вух, для очей, для рук, для ніг, все по 36 разів. Бути спокійним і робити добро для людей — це основне в житті", — поділився чоловік.
Додав, усе життя багато працював, після виходу на пенсію продовжував займатися господарством:
"Донедавна ще мав пару коней, орав, сіяв, косили сіно, возили. Все, що треба, то я досі роблю, майструю. Мені подобається робота з залізом, свердлити, клепати щось, конструювати".
Іван Дворжак показав на подвір'ї речі, які зробив власноруч, зокрема саморобну гойдалку. Розповів, у його щоденному розкладі є закріплені за ним справи.
"У мене завдання — годувати курей, відганяти голубів, збирати яйця. Ніхто не збирає, лише я. Ще щодня читаю і користуюся комп'ютером, люблю дивитися новини. А ще щодня випиваю по 100 грамів вина: червоного, виноградного, свого виготовлення", — поділився довгожитель.
Ще одне його захоплення — це автомобілі. Розповів, що любить їздити за кермом:
"Я би ще й зараз їздив, але дочка не дозволяє, боїться зі мною. А я з нею боюся їхати. Ну не хоче, щоб я їхав, то я й не їду. Думаю, мені добре й збоку сидіти".
Іван Дворжак народився 17 червня 1926 року у селі Верба на Дубенщині. У родині було восьмеро дітей — сім братів і сестра. Пригадав, до школи ходив пішки два кілометри. Задачі розв’язував дорогою до школи.
"За Польщі я десь сім класів закінчив. У нас в розкладі урок української мови називали "єнзик руський". Тоді боялися, що українське. Українців трохи утискали. Потім при радянській владі я вступив до інституту. Закінчив Львівський сільськогосподарський інститут. Працював головним механіком міжколгоспбуду, будували ферми у селах", — додав чоловік.
На роботі Іван Дворжак зустрів свою майбутню дружину Любов. Разом прожили понад 70 років. У подружжя народилися три доньки, троє внуків та один правнук. Чоловік зазначив, радий, що має трьох доньок:
"Вони хороші, за мною доглядають. Якби були сини, то може такого догляду і не було б. А дружини вже три роки, як нема. Була дуже кмітлива, розсудлива, з будь-якої ситуації знаходила вихід".
Ветеран Другої світової війни Іван Дворжак зауважив, що пережив багато подій, але ніколи не думав, що знову застане війну.
"Я колись думав, що то вже все закінчилося. Воно, бачиш, знов почалося, і ще гірше, як було. Я свого онука Вітю весь час згадую, він зараз на війні, на Донеччині. І думаю, коли ж він вернеться додому. Він такий роботящий, такий хороший. Постійно до мене дзвонить", — розповів довгожитель.
Він додав, що щоранку вмикає телевізор і перевіряє новини:
"При увімкненні телевізора говорю: «Йду подивитися, чи не кінчилася війна». Вона вже всім надоїла. Але вона ніяк не кінчається".
У свої сто років Іван Дворжак не говорить про минуле як про завершений етап. Розказав, що має ще плани і хоче побачити мир.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
