Проживають у 200-літній дерев'яній хаті Віра та Микола — жителі села Зелений Дуб, що на Рівненщині. В оселі є грубка, якою опалюють приміщення взимку, а також в печі жінка випікає пироги. Кімнати оздоблені вишиваними речами: рушниками, подушками, килимами. Їх створила Віра власноруч. Більше про свою оселю та життя в селі Зелений Дуб вона розповіла Суспільному.
Будинку, в якому живе Віра — 200 років. У ньому вона мешкає разом із чоловіком Миколою.
"Її будував ще прадід, якийсь Базиль. Не перероблювали. Отак підлатуємо, сиплеться все, ліплю в хаті. Вже грубка розсовується, але ми її вже не зробимо. Що ми обоє там — це ж треба винести, переробляти. І де ми її зробимо, як і за що ми її зробимо? Три тисячі гривень пенсії отримую. І він, і я також. За що я куплю тієї плитки чи цегли", — розповіла Віра.
Вона зазначила, що грубкою опалюють приміщення взимку:
"В одній кімнаті зимою живемо, а в решті — не палимо. Тільки так, в печі. В печі печу пироги, якось коржа, бо він [чоловік — ред.] дуже любить, то щось потрібно до чаю. Не накупляєшся його, бо де його візьмеш, як його сюди не везуть".
Віра показала одну з кімнат її будинку, в якій вона зберігає вишиті речі, які створила самотужки:
"А тут передпокій, рушники є повишивані. Килима вишила, сиділа, то вже й не дуже бачу зараз. Сама вишила, дві зими сиділа, вишивала. Ще діти були маленькі. [Син — ред.] був ще немовлям, то я його покладу на подушечку, на ноги і колишу, а тут вишиваю. Подушечки повишивала, подушок наробила, тримала гусей, дітям подавала".
Віра показала журналістам Суспільного вишиті вручну сорочки. В одній із таких вишиванок вона щонеділі ходить до монастиря, розташованого в урочищі Гурби, що за шість кілометрів від їхнього села. Там вона співає у церковному хорі.
"Вишивали одразу гладдю, потім — хрестиком. Ногу була зламала, лежала в дочки, то бісером вишивала картинки, іконку. Хлопцям повишивала сорочки, двом синам, а дочка, то вишивальниця, рукодільниця", — пояснила жінка.
Вона також зауважила, що скоріш за все будинок, у якому вона живе, колись перероблювали, оскільки раніше він був поділений на дві частини і в ньому жили різні сім'ї. У 1968 році його об'єднали.
Зі слів подружжя, раніше вони мали господарство, тримали гусей, курей, корів, свині. Тепер мають курей, собаку та кота.
Віра розповіла, що має трьох дітей, п'ятеро внуків та трьох правнуків.
Подружжя є корінними жителями села Зелений Дуб. Чоловік Віри Микола народився у 1960 році. Він пригадав, яким був цей населений пункт у дитинстві.
"Понад 100 дворів було, а зараз на пальцях можна порахувати. Хати є, а люди не живуть, пустують. І так в селі був, давно не ходив, пішов, то навіть не впізнати. Померли, молодь уся в Рівне переїхала", — зазначив чоловік.
Тепер в селі живе приблизно 70 людей. Там немає магазину і не їздить автобус, а дістатися туди можна лише власним транспортом.
Більше про цей населений пункт дивіться у випуску програми "Село… де люди?".
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
