Понад рік разом служать у 47 окремій інженерній бригаді військовослужбовці Дмитро Янчак та Андрій Павліха із Рівненщини. Обидва долучилися до війська у 2024 році, пройшли підготовку саперів, а згодом стали операторами безпілотників. За цей час виконували завдання на Харківщині, працювали на ударних та розвідувальних дронах, а також провели 80 діб на позиціях у Куп'янську.
Про службу, побратимство та найскладніші моменти військові розповіли Суспільному.
"Хлопці йдуть, а я що, не піду?"
21-річний Дмитро Янчак з позивним Партос розповів, що замислювався про службу ще до повноліття, однак його рішення не підтримували батьки.
"До ЗСУ я долучився у 19 років. Планував ще з 18 піти, але постійні суперечки з батьками — "не можна, не треба, куди ти підеш?". Але з часом вирішив, що все-таки треба йти. Хлопці йдуть, а я що, не піду чи що?", — пригадав військовий.
Після базової підготовки у "Десні" він пройшов навчання за спеціальністю сапера у Кам'янці-Подільському. Згодом опанував роботу на ударних безпілотниках "Вампір", а пізніше — на розвідувальних дронах.
26-річний Андрій Павліха з позивним Ельдорадо зазначив, що хотів потрапити до підрозділу безпілотників від самого початку:
"Ще з шкільних років знав, що я буду в армії в майбутньому. Але зупиняло трохи, що батьки самі будуть. В частину я приходив декілька разів. Хотів саме на дрони попасти, все ніяк не було вакансій. Кажуть — немає на дрони, є сапер. Ну сапером буду, добре".
"У нас ледь не одні мізки на двох"
Познайомилися чоловіки вже під час служби. Разом проходили навчання, працювали в одному екіпажі та виконували бойові завдання.
"У нас якось так вийшло, що у нас ледь не одні мізки на двох, однаково думаємо. Андрій більше розуміється в комп'ютерах, а в мене більше бойового. І так у нас злагоджено це все. Ми чітко працювали, чітко розуміли один одного, завжди підтримували", — поділився Дмитро.
За його словами, за рік служби між ними сформувалася справжня довіра, яка неодноразово допомагала під час виконання завдань.
80 діб у Куп'янську
Одним із найскладніших етапів служби військові називають роботу в Куп'янську. Дмитро Янчак зазначив, загалом вони там провели майже три місяці:
"Перший раз в Куп'янськ ми заходили — це було 47 днів. Потім ще заходили на 33 дні. Чому такі терміни? Бо кожен тиждень ходити — це можна втратити людей. А захід і вихід — це найбільш небезпечно. Краще відсидіти на місці, ніж постійно бігати".
Під час одного з виходів російські військові виявили позицію, на якій працювали оператори дронів.
"Почали крити нашу етажку, де ми сиділи. Було таке, що 152-й снаряд пробив два поверхи й за стіною не розірвався. Ще FPV-дрон спалив два поверхи й антени", — розповів 21-річний військовий.
Після цього командування дозволило екіпажу знайти іншу позицію. Дмитро з Андрієм обстежували покинуті будинки та шукали безпечне місце для роботи.
Банка тушкованки та компот
Військові пригадали, на новій позиції на три дні опинилися майже без їжі та зв’язку.
"В нас з Андрієм була тільки банка тушкованки. Навіть води не було. Замість неї Андрій знайшов банку компоту. Той "компотик" і та тушкованка найбільше запам'яталися, бо ми три дні сиділи майже без їжі та без зв'язку", — пригадав Дмитро.
Упродовж цих трьох діб вони шукали можливість зарядити обладнання та відновити зв'язок із командуванням.
Посилка застрягла на дереві
Побратими розповіли, частину провізії та обладнання доставляли безпілотниками. Андрій Павліха додав, навіть це іноді перетворювалося на випробування:
"Скидають нам посилочку, а вона падає на дерево. І що робити, їсти ж хочеться. Партосік вилітає на дерево і, слава Богу, знімає цю посилочку. І ми дуже добре вечеряємо".
Ще один випадок стався взимку, коли побратими шукали можливість зарядити станцію живлення.
"Було багато снігу. Ми в мультикамі, а навколо все біле. Чуємо дрон, сховалися під дерево. Дивлюся навкруги — всюди все біле, лише ми два в мультикамі. Кажу: «Дімончик, пора звідси валити, бо ми тут одні світимось». Ми як у фільмі — з'їжджаємо на швидкості з гори, забігаємо в хату. Як дивимося, а там нема даху. Слава Богу, вдалося втекти", — пригадав Андрій.
Евакуювали пораненого під час виходу
Військові зазначили, на передовій вони не лише працювали з дронами, а й допомагали суміжним підрозділам. Зі слів Андрія Павліхи, під час останнього виходу з позицій вони допомагали евакуйовувати пораненого бійця.
"Слава Богу, нам погода допомогла, був густий туман. Дійшли до точки евакуації, але машина застрягла в болоті. То прийшлося нам ще далі пройти з хлопцем, щоб евакуювати його в безпечну зону".
Нині побратими планують вступити на офіцерське навчання та продовжувати службу в Збройних силах України.
"Не уявляю я себе в цивільній сфері", — підсумував Дмитро Янчак.
Він додав, що попри те, що до ЗСУ долучився у 19 років, під програму "Контракт 18–24" не потрапив, адже підписував контракт на три роки ще до початку дії цього проєкту. Проте, зазаначив, що виплати, які передбачені цією програмою, отримав.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
