Вийшов із оточення в Торецьку і вижив після підриву на гранаті, бо обіцяв дружині та доньці, що повернеться. На Великдень до Рівного приїхав додому у відпустку боєць підрозділу "Хижак" Дмитро Савівський. Разом із п'ятирічною донечкою та дружиною Оленою він прикрасив паски та зібрав великодній кошик. Про боротьбу зі смертю і шлях додому — воїн розповів Суспільному.
Військовий Дмитро прикрашав паски разом зі своєю п'ятирічною донечкою Соломійкою та дружиною Оленою. Напередодні Великодня він приїхав у відпустку з Донеччини.
"До повномасштабки взагалі був будівельником, працював за кордоном. 24 лютого розпочалася повномасштабка і я дуже-дуже переживав за свою сім'ю. Я вирішив приїхати сюди, побачив, що є вакансія на посаду патрульного. Подав свою вакансію, відучився пів року і тоді вступив до лав патрульної поліції. Пропрацювавши там деякий час, рік чи півтора, було створення бригнади "Хижак". Я не вагався, сказав дружині, що я маю намір туди піти. Вона мене відмовляла посійно, бо війна. І я все-таки твердо вирішив, що піду воювати", — зазначив військовий.
Дружина воїна Олена Савівська поділилась, що з чоловіком разом ще зі школи:
"Ми зустрічались з 10-го класу. Це така шкільна любов. Коли він сказав, що буде іти в "Хижак"... Я, як кожна жінка, це адекватна була моя реакція на ці події. Ніхто з жінок не хоче, щоб чоловіки йшли на війну. Це нормально. І виходить так, що він мені це каже, і я кажу, ну ти ж навіть зі мною не погодився. Ну як? Я була категорична у свій час. Я прийняла. А далі вже... важкі були події".
Дмитро Савівський став одним з перших добровольців підрозділу "Хижак". У складі піхотної роти він виконував бойові завдання на Донеччині, зокрема брав участь у боях за місто Торецьк.
"Я був близько з пі**рами, через стіну. Я з ними перестрілювався, вони намагалися до нас зайти, штурмували нас. Вони намагалися зайти, але їм це не вдалося. Ми тримали свою позицію, скільки могли, до того моменту, поки вони почали руйнувати, стирати її. Там тоді на 360 градусів у нас оточення було. Ми не падали духом, ми старалися боротися за себе, за місто. Я беру свій телефон і гортаю їхні фото. І я ж пообіцяв дружині, що прийду назад додому. І так, знаєте, мотивувало те, що я обіцяв дружині і дитині, що я прийду, так що я маю боротися", — розповів військовослужбовець.
За словами Олени Савівської, вона докладала максимум зусиль, аби чоловіка повернути додому живим:
"Я всі гарячі лінії підняла в Україні, поїхала у Київ. Я перед собою нічого не бачила, окрім того, що потрібно, аби чоловік повернувся живий. Все! Дуже дякую тим хлопцям, які погодилися їхати по них. Ви навіть не уявляєте, що ці хлопці, коли виїжджали по них, вони шість діб добиралися".
Із оточення Дмитро Савівський вийшов пораненим. Ворог кинув до його ніг гранату. Після лікування боєць знову повернувся на фронт. Про те, що матиме відпустку на Великдень, не знав.
"Я їду додому! Їду додому! Скучив за своїми дівчатами. На Великдень, то на Великдень. Мені будь-коли. На паску, не на паску. Додому приїхати — це такі емоції", — пригадав він.
Повернувшись додому у відпустку, військовий проводить час із родиною та поступово повертається до звичного життя поруч із близькими.
"Із донею вчора, позавчора, гралися, то вона там придумувала ігри, а я вже її підігрую і стараюся якось влитися туди, в її фантазії. І кажу: «А маму можна взяти до нас, щоб вона ще з нами погралася? Бо вона там сидить сумує». І потім дружина з іншої кімнати каже: «Так-так, мені можна?» А Соломійка каже: «Мамо, тобі не можна в цю кімнату заходити, ми з татом граємося»", — поділився Дмитро Савівський.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
