Стало відомо про смерть чотирнадцяти військовослужбовців з Рівненщини — Миколи Корнійчука та Руслана Юр’єва з Привільненської громади, Сергія Гриневича із Козинської, Миколи Спинакі з Підлозцівської, Володимира Чмуневича з Миляцької, Михайла Данилішина з Острозької, Олександра Томіловича з Боремельської, Миколи Кілосова з Володимирецької, Петра Котика і Вʼячеслава Голишева із Сарненської, Андрія Мазурця та Івана Шукалюка з Білокриницької, Василя Ващука з Малолюбашанської, Дмитра Кравчука з Костопільскої.
Про це поінформували у Facebook голова Підлозцівської громади Микола Костюкевич та голова Боремельської громади Віктор Корінь, а також на офіційних сторінках тергоромад.
Микола Корнійчук
Микола Корнійчук, 1975 року народження, із села Дубрівка Дубенського району. Військовий загинув під час виконання бойового завдання 28 вересня 2024 року у районі Новогродівки Донецької області. Бійця вважали зниклим безвісти, тепер його тіло ідентифікували.
Інформацію про зустріч та поховання солдата у громаді повідомлять додатково.
Руслан Юр’єв
Помер військовослужбовець Руслан Юр’єв — житель села Зелене Дубенського району. Про дату, місце та обставини смерті у громаді не повідомили.
Попрощаються з ним 24 лютого у рідному селі померлого.
Сергій Гриневич
Сергій Гриневич, 1998 року народження, із села Гранівка Дубенської громади. Військовий помер у Волинській обласній клінічній лікарні 17 лютого 2026 року через хворобу.
Інформацію про зустріч та поховання солдата у громаді повідомлять додатково.
Микола Спинакі
Микола Спинакі проживав у селі Торговиця Дубенського району. Упродовж 430 днів воїна вважали безвісти зниклим. 16 лютого 2026 року матері солдата повідомили про співпадіння ДНК із тілом загиблого військового, а 20 лютого — офіційно підтвердили, що Микола Спинакі загинув 14 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Руське Порічне Курської області.
Інформацію про зустріч та поховання 45-річного військовослужбовця у громаді повідомлять додатково.
Володимир Чмуневич
Володимир Чмуневич народився 7 квітня 1978 року в селі Переброди Сарненського району в багатодітній родині. Навчався у місцевій школі. Був призваний на строкову військову службу до Внутрішніх військ України. Після її завершення повернувся до рідного села, створив сім’ю та разом із дружиною виховував п’ятьох синів. Працював у Перебродівському лісовому господарстві.
20 грудня 2022 року його мобілізували, а 1 квітня 2023 року звільнили за сімейними обставинами. Чоловіка повторно мобілізували 11 січня 2024 року до 9 прикордонного загону імені Січових Стрільців Державної прикордонної служби України. Він служив інспектором прикордонної служби 3 категорії — помічником гранатометника, а з 23 вересня 2024 року — у підрозділі прикордонної комендатури швидкого реагування, виконуючи бойові завдання.
Загинув боєць 25 січня 2026 року поблизу населеного пункту Дорожнє Покровського району Донецької області.
Попрощалися із сержантом 22 лютого.
Михайло Данилішин
Михайло Данилішин, 1968 року народження, проживав у селі Могиняни Рівненської області. Загинув 55-річний солдат 29 червня 2024 року під час виконання бойового завдання. З цього дня його вважали зниклим безвісти.
Попрощалися з військовим 22 лютого.
Олександр Томілович
Олександр Томілович — житель села Малеве Дубенського району. Бойовий шлях бійця розпочався зі служби у зоні АТО. У травні 2022 року чоловіка мобілізували до Збройних сил України.
Старший солдат-інспектор прикордонної служби України загинув 19 лютого 2026 року, в районі населеного пункту Березники Харківської області.
Інформацію про зустріч та поховання воїна у громаді повідомлять додатково.
Микола Кілосов
Микола Кілосов, 1999 року народження, із села Степангород Вараського району. Чоловіка мобілізували до війська 5 листопада 2023 року. Військовий загинув 29 травня 2024 року внаслідок обстрілу армії РФ на Харківщині.
Інформацію про зустріч та поховання розвідника у громаді повідомлять додатково.
Петро Котик
Петро Котик проживав у місті Сарни. Після закінчення школи здобув освіту у ВПУ №21 за спеціальністю "тракторист-машиніст широкого профілю" та водія автомобіля категорії "С". Працював на різних підприємствах, зокрема водієм.
13 грудня 2022 року долучився до лав ЗСУ. Служив у військової частини А4722. У 2023 році виконував бойові завдання на Запорізькому та Куп’янському напрямках на посаді водія-санітара. Мав позивний "Кіт".
Помер молодший сержант 11 лютого 2026 року під час військової служби. Йому було 45 років.
Попрощалися з бійцем 21 лютого.
Вʼячеслав Голишев
В'ячеслав Голишев народився і виріс у Сарнах. Після закінчення школи вступив до Грицівського ВПУ-33 Хмельницької області, де здобув фах кухаря-кондитера. Згодом переїхав до Рівного, де працював барменом у місцевих закладах харчування.
З перших днів повномасштабного вторгнення долучився до тероборони міста Рівне. У липні 2025 року вступив до ЗСУ, проходив службу у складі 225 бригади. Виконував бойові завдання на передових позиціях. Серед побратимів мав позивний "Гламурний".
25 січня 2026 року під час виконання бойового завдання в Сумській області В’ячеслав Голишев загинув. Йому було 27 років.
Попрощалися з воїном 20 лютого.
Андрій Мазурець
Андрій Мазурець — уродженець села Малинівка Гощанської громади, проживав із сім’єю у селі Городище Рівненського району. Боєць служив старшим навідником мінометного розрахунку у складі 117 окремої важкої механізованої бригади.
Загинув 32-річний військовий 14 лютого 2026 року на Донеччині.
Прощаються зі старшим навідником 23 лютого.
Іван Шукалюк
Іван Шукалюк, 1981 року народження, із села Шубків Рівненського району. З початку повномасштабного вторгнення його мобілізували на військову службу. Чоловік був навідником. З квітня 2024 його вважали зниклим безвісти.
Після експертизи з індентифікації підтвердили, що воїн загинув 15 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання на території Донецької області.
Інформацію про зустріч та поховання соладата у громаді повідомлять додатково.
Василь Ващук
Василь Ващук проживав у селі Тихе Рівненської області. Навчався у Мирненській школі, згодом у грудні 1992 року розпочав службу в армії на посаді водія, а в листопаді 1994 року його звільнили у запас. Працював у Костопільському міжрайонному управлінні водного господарства.
З початку повномасштабного вторгнення чоловік вступив до лав Територіальної оборони, а 15 березня 2022 року його мобілізували до ЗСУ. Служив стрільцем-зенітником у складі 71 окремої єгерської бригади. Його нагородили почесною відзнакою Головнокомандувача ЗСУ — "Золотий Хрест".
У лютому 2025 року родина військовослужбовця отримала сповіщення, що під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Улакли Покровського району Донецької області Ващук Василь зник безвісти. За результатами проведених експертиз та розслідування, статус бійця змінили. Тепер офіційно підтверджено: воїн загинув 20 лютого 2025 року.
Прощаються з 50-річним військовим 23 лютого.
Дмитро Кравчук
Дмитро Кравчук — з Костополя. Чоловік навчався у місцевих школах, здобув фах у Костопільському технологічному коледжі. Під час строкової служби пройшов навчання у школі кухарів Держприкордонслужби. Після повернення додому працював в "Укртелекомі" та їздив на заробітки. У 2019 році Дмитро одружився, у пари народилися двоє дітей.
У листопаді 2022 бійця мобілізували до ЗСУ. Після навчання на Миколаївщині його зарахували у піхоту, підрозділ вирушив на Лиманський напрямок. Згодом через погіршення стану здоров’я він більше не міг продовжувати службу в піхоті. Після лікування у Дніпрі військовому запропонували опанувати фах оператора безпілотників. Пройшовши місячний курс підготовки, у лютому 2024 року Дмитро повернувся на Лиманський напрямок та продовжив службу у відділенні ударних безпілотних авіаційних комплексів.
Загинув Дмитро Кравчук 16 лютого 2026 року через ураження БПЛа армії РФ у Лимані на Донеччині.
Прощаються з військовослужбовцем 23 лютого.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
