Прадід Світлани Руди — один із перших поселенців хутора Доброволька, що на Рівненщині. Саме у цьому місці жінка проводила своє дитинство. Зараз вона приїжджає з Рівного у будинок дідуся і бабусі, коли має вільний час. Там має город, вирощує квіти та ходить у ліс по гриби і ягоди.
Більше про своє дозвілля та хутір Доброволька, Світлана Руда розповіла Суспільному.
Світлана Руда у вільний час приїжджає у будинок, який розташований у хуторі Доброволька на Рівненщині.
"Це садиба дідуся і бабусі. Як дитину мене сюди закидали, я тут була постійно на канікулах", — зазначила жінка.
Історія заснування хутора
З її слів, хутір заснували у 1933 році. У той час він перебував в складі Польщі або тодішньої Другої Речі Посполитої.
"Поляки дозволили робити парцелю Парцеля — це .землі, тобто виїжджати, займати землю і розбудовуватися, де ти вибереш. В основному жителі нашого хутора — це люди, котрі виїхали з сучасної Зорянської сільської ради. Це — Диків, Сморжів, Білів [села — ред.], декілька було сімей. Це були люди, котрі мали можливість виїхати, тому що мали гроші", — розповіла Світлана Руда.
Жінка зазначила, що вона є нащадком у третьому поколінні одних із перших поселенців хутора. Тоді люди збудували там 17 будинків.
"Сім'ї не були великі, подекуди двоє-троє дітей. Але ходили до школи в Дядьковичі — 35–37 дітей. Добратись було важко. Бабуся розповідала, що сніги, замети — а в школу потрібно було йти. Цивілізація, по суті, прийшла на цей хутір у 1969–1970 році, коли провели нам світло", — пояснила Світлана Руда.
Вона зауважила, що чисельність жителів цього насленого пункту змінилася у 1980-х роках, коли людей почали виселяти з хуторів:
"Багато людей не хотіли зселятися. Коли сказали, що потрібно робити відселення з хуторів, була відповідна постанова, то люди почали дуже суєтитися. Найстрашніше було те, що в Дядьковичах будували багатоквартирний будинок, куди, сказали, що цих людей мають поселити. Можете собі уявити хуторян, які будуть жити в багатоквартирному будинку".
Жінка додала, що тоді люди дістали гроші, які назбирали, та почали будуватися в Дядьковичах й інших селах, переселятися. У результаті залишилися приблизно сім будинків.
"Дідусь мій не переселявся, казав, що «Мене хіба будуть волокти трактором». Тому що він працював лісником і казав: «Я буду біля лісу. В крайньому випадку, як заставлять — зберу хату і побудую її в лісі». Десь три роки був цей ажіотаж по переселенню, а потім все заспокоїлося", — пояснила жінка та додала, що тоді будинки почали купувати містяни.
Чим займається жінка на хуторі
Світлана Руда розповіла, що вийшла на пенсію, маючи 40 років стажу. Раніше працювала заступником начальника архівного відділу Рівненської райдержадміністрації. У вільний час їздить у хутір. Зі слів жінки, дорога з Рівного займає 15-20 хвилин.
"Можна ходити у ліс по гриби, по ягоди. Маю частину городу, для себе картопля, морква, цибуля також є. Я люблю це. Квіти вирощую. В мене беруть букети в церкву. Мені приємно, що беруть. Так вільний час проводиться — постійно в траві, в городі", — розповіла вона.
Жінка зауважила, що худоби у неї немає. Журналістам Суспільного вона показала своє господарство, зокрема те, що має в льосі.
"Що в нас тут зберігається в льосі? Яблука — правда, в цьому році врожай був не дуже. Морква, буряк, капуста, картопля, закрутки, які я приготувала. Все своє", — пояснила жінка.
Окрім овочів та консервацій, жінка також зберігає квіти:
"Квіти — це окреме питання. Хризантеми не можуть бути залишені на зиму, тому що це окремі сорти. Ще 60 корчів — на вулиці. Кущі георгін [жоржин — ред.] — у ящиках. Гладіолусів — три ящички. Це, як мій чоловік каже: «Береш плужок, коня, ореш, щоб посадити гладіолуси». Тому що, коли я їх виношу, то він каже: «Це ще один раз картоплю посадити». Так воно і виходить. Тому що це теж клопітка робота".
Жінка зауважила, що її льох збудували у 1939 році. Майстри зводили його вручну.
Більше про життя людей на хуторі Доброволька, дивіться у випуску програми "Село... де люди?".
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
