83-річна Єлизавета Гук тримає свиню, двох кіз та садить город у селі Луко на Рівненщині. Василь Харкевич під час рукопашного бою взяв у полон російського військового та зірвав щонайменше 10 штурмів армії РФ. А Надія Гвоздик супроводжує загиблих українських військових у дорозі додому. Як жили та про що говорили жителі області — у добірці цитат від Суспільне Рівне за 2025 рік.
Єлизавета Гук
"Баба працьовита, але що ж очима то зробила б, а спини нема. Ось так і живу, більше плачу ніж живу, бо я любила робити, а тут не можна".
Жителька села Луко 83-річна Єлизавета Гук попри свій вік, має добру пам'ять і може заспівати пісні, які виконувала ще в молодості. Жінка розповідала, що тримає господарство та садить город.
Микола
"Емоції — бомба. Екстрим, туди сюди. Як птах в небі — сів, газонув і лечу. Тренуємося, виїжджаємо сюди покататися, як є така можливість..."
У лютому на кризі озера Басів Кут мотогонщики організували тренування. На льоду їздили, аби підтримувати фізичну форму, допоки погодні умови не дозволяють тренуватись на доріжках. Серед них був й Микола.
Вікторія
"Ми завжди будемо пам'ятати цю дату, але ж народилося таке маленьке щастя. Звісно, я цей день не буду асоціювати з війною, а саме з народженням своєї донечки".
Ці слова сказала Вікторія, яка народила доньку Іларію 24 лютого 2025 року. У той день в Рівному на світ з'явилися 13 немовлят.
Любов
"Щось ходимо, робимо — мазохісти".
Так про життя в селі Велике Підлозцівської громади у березні відгукувалася місцева жителька Любов. Жінка розповідала, що тримає вісім кролів, дев'ять котів, собаку, курей, пасіку, коня, три кози та двох козенят.
Тетяна Остапчук
"Намагаюся власним прикладом мотивувати молоде покоління до занять спортом. Намагаюся показати людям в цілому, що вік не є перешкодою, якщо людина чогось хоче досягти..."
Тетяна Остапчук розповідала Суспільному в травні про участь в етапі Європи серед майстрів з метання списа, де вона стала переможницею. Туди приїхали спортсменки різного віку. В спорт жінка повернулася у 2023 році після травми та багаторічної паузи.
Микола Христич
"Трамп знає про це, і конгрес знає за цей трон. Зараз ніби друзі Трампа збираються його викупити, наскільки це буде — не знаю".
Про дерев'яний трон президенту США Дональду Трампу, у травні розповідав майстер з Рівного Микола Христич. Крісло оздоблене гербом та прапором цієї країни. Трон майстер виготовив у 2007 році для американських президентів загалом, й був готовий продати його для Дональда Трампа за півтора мільйона доларів.
Володимир
"Приїхав, тому що в городі зірвався КАБ-250 і мене в хаті завалило дахом, і шифером, і балками, всім. Трохи полежав у лікарні, а потім мене привезли сюди. Така тиша. Першу ніч не міг спати, що так тихо. Звик до постійних вибухів".
Володимир — з Костянтинівки. Він прибув на Рівненщину й у вересні проживав у Дубні. Чоловік розповідав, що евакуювали його з лікарні, куди він потрапив після авіаудару. Володимир зазначав, що планує оселитися в Дубні, адже там до переселенців ставляться добре, а їхати нема куди.
Надія Гвоздик
"Коли я за кермом, я розумію, що ми їх повертаємо додому. Це надважлива річ, яка дозволяє родинам зустріти та провести героя з шаною і повагою".
У червні водійка гуманітарної місії "На щиті" Надія Гвоздик розповідала, як супроводжує загиблих українських військових у дорозі додому. Вона зазначала, що попри емоційне навантаження, це важлива робота, яка дає змогу родинам гідно зустріти та провести полеглих.
Світлана Діденко
"Діти на той момент ще не знали про смерть тата. А Тимофій підбіг і каже: «Мама, що, тата немає?» А я кажу: «Діти, ваш тато став янголом». А він: «Мама, не янголом, наш тато став лелекою. Сьогодні в бабусі на подвір’ї цілий день лелека ходить». А потім каже: «Мамо, а можна я на всіх лелек буду казати "тато"?»".
Світлана Діденко втратила на війні чоловіка — розвідника Павла з позивним Звіробій. Він добровольцем пішов на фронт і воював 11 років. 9 липня 2025 року чоловік загинув, евакуйовуючи тіла побратимів. Фразу, наведену вище, вона сказала, пригадавши день, коли їй повідомили про загибель чоловіка. Тоді до неї першим підбіг наймолодший п'ятирічний син.
Світлана Ігнатьєва
"Люди не знають справжньої історії своєї країни. Вона була спаплюжена Росією і саме в УПЦ поширювалися міфи про єдиний народ. Розділеність країни — люди з УПЦ самі себе відділяють, так не має бути. Ми маємо бути єдиними, бо тільки це зробить нас справді сильними...".
Грант у розмірі понад 400 тисяч гривень отримала рівнянка Світлана Ігнатьєва для навчання у Київській школі економіки. Вона здобула перемогу на всеукраїнському етапі Малої академії наук, досліджуючи Українську православну церкву, її проросійські позиції та шляхи розвитку ПЦУ.
Цитати військових та ветеранів
Командир "Шершнів Довбуша" "Лютий"
"Росія – це країна, яка все життя воює і нічого іншого не знає, крім агресії. А от цій агресії ми маємо дати відпір, показати їм зусилля. Якщо ми цього не зробимо, це не зупиниться і доведеться воювати нашим дітям".
Про ситуацію на Покровському напрямку, розширення до батальйону, а також ефективність дронів на фронті у червні Суспільному розповідав командир батальйону безпілотних систем "Шершні Довбуша" 68 окремої єгерської бригади "Лютий".
Василь Харкевич
"Назад час не повернеш, щоб встигнути втекти від того дрона, але добре, що й так живий лишився. Не треба сумувати, треба бути "живчиком".
27-річний морпіх Василь Харкевич у червні розповідав, що під час рукопашного бою взяв у полон російського військового та зірвав щонайменше 10 штурмів армії РФ. За це він з рук Володимира Зеленського отримав "Золоту Зірку" Героя України. Чоловік повоював місяць, потім отримав поранення, через яке йому ампутували ногу вище коліна.
Михайло Наливайко
"Був один шанс із тисячі, який мені дістався".
Михайло Наливайко з Рівного – ветеран та доброволець, який у 2022 році доєднався до лав ЗСУ у складі 47-ї бригади. Чоловік у серпні розповідав, як у 2023 році під час штурму поблизу Роботиного він отримав тяжке поранення. Під час очікування групи заміни почався обстріл, і уламок влучив під шлейку бронежилета, застрягши у спинномозковому каналі. Попереду на військового чекала тривала реабілітація. Тепер Михайло займається спортом та відкрив власну кав’ярню.
Ігор Поліщук
"Відкриваю очі, а він ножівкою пиляє мені кістки".
Ігор Поліщук — ветеран війни. Він служив у 23-му інженерному позиційному полку: спочатку маскувальником, а згодом водієм-електриком. Чоловік у вересні розповідав Суспільному, що два роки тому під час мінометного обстрілу він отримав важке поранення, внаслідок якого втратив обидві ноги.
Назар Сидоров
"Люди нас боготворили. Не забуду, коли ми були на сухпайках два тижні, а місцеві принесли каструлю гарячого супу. Я їв і хотів плакати. А коли пригостили яблуком — не втримався, пустив сльозу".
Назар Сидоров після початку повномасштабного вторгнення добровільно приєднався до десантно-штурмових військ. Йому на той момент було 22 роки. У листопаді чоловік поділився своєю історією: про звільнений Херсон, поранення та загибель побратима. У цитаті, наведеній вище, Назар пригадав, як, перебуваючи на Херсонському напрямку, військові зайшли у звільнене від армії РФ село Дар’ївка.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok
