Добровільно пішов служити у 18 років, не завершивши навчання в коледжі, житель Рівненщини Олег Ващук. Зі слів його дружини Світлани, за 11 років чоловік служив майже на усіх напрямках, врятував не одне життя і загинув 17 квітня 2025 року, не дочекавшись народження первістка. Він був старшим сержантом 47 окремої інженерної бригади Сил підтримки ЗСУ.

Історію полеглого воїна Олега Ващука розповіла Суспільному його дружина Світлана.

Олег Ващук народився в селі Білогородка Дубенського району. Навчався у Вербській школі, займався гирьовим спортом та неодноразово здобував призові місця на змаганнях. Навчаючись в Мирогощанському аграрному коледжі, у 2014 році він вирішив піти добровольцем на війну, попри вмовляння батьків не робити цього.

"Війна забрала в Олега молоді роки, юність, але подарувала справу, якій він віддав своє серце. Служба для нього була справді покликанням, він нею просто жив. Він по життю був військовив. Про нього так казали. На жаль, ми недовго були разом, не встигли нажитися", — поділилася дружина Світлана Ващук.

Загинув, не дочекавшись сина: історія полеглого воїна з Рівненщини Олега Ващука

Світлана Ващук з портретом чоловіка. Суспільне Рівне

Подружжя познайомилося у 2024 році під час ротації Олега у Миколаєві. Зі слів Світлани, 5 жовтня вони уклали шлюб, 10 — Олег поїхав на ротацію на Харківський напрямок, а вона в Польщу на роботу:

"Як тільки приїхала на роботу — зробила тест на вагітність, і він виявився позитивним. І я відразу повернулася назад в Україну. Олег дуже хотів дитину, він постійно про це говорив. Ми були щасливі, дізнавшись таку новину. Думали, як буде дівчинка, назвемо Олександрою, а сина Олег хотів назвати Олексієм".

Світлана розповіла, що 1 листопада поїхала в Харків, щоб бути ближче до чоловіка. Там вони й жили.

"16 квітня 2025 року чоловікові зателефонував командир і повідомив про завдання, яке мали виконати. Інші групи відмовилися від виїзду, казали, що це дорога в один кінець. Олег із побратимами теж вирішив відмовитися. Мабуть, вперше за 11 років він вирішив відмовитися. Вони були саперами, а це було інше завдання. Вони не мали туди їхати. Але якимось чином так сталося, що поїхали. Наступного дня зв’язок з ним зник", — пригадала жінка.

18 квітня, за її словами, прийшло сповіщення, що Олег зник безвісти. Через декілька днів, 22 квітня, Світлана на сьомому місяці вагітності народила сина. Олексій з'явився на світ з вагою 1450 грамів. Місяць він з мамою провів у лікарні. У цей час родичі намагалися розшукати Олега Ващука, не вірячи у його смерть. Про загибель 29-річного військового рідним повідомили 20 травня.

"У сповіщенні йшлося, що Олег загинув 17 квітня, в населеному пункті Перовське Богодухівського району Харківської області. Загинув зі своїм найкращим другом Романом", — додала дружина.

Світлана з сином Олексієм біля портрета чоловіка. Суспільне Рівне

22 серпня Світлана подала електронну петицію про надання Олегу Ващуку звання Героя України посмертно та відзначення орденом "За мужність" посмертно:

"Я петицію написала задля справедливості. Бо Олег багато чого зробив для нашої держави. Пішов добровольцем, за 11 років служби побував, мабуть, на всіх напрямках, неодноразово рятував хлопців, виконував важкі завдання. Він завжди за побратимів більше хвилювався і піклувався, ніж про себе. Олег справді заслуговує цього".