У селі Білятичі на Рівненському Поліссі керівниця місцевого клубу шукає старовинні експонати з-поміж речей односельців, аби наповнювати експозицію музею. Серед них: знаряддя праці, одяг та вишитий портрет Шевченка.

Завідувачка Білятицького центру культури та дозвілля Марія Колдун протягом 10 років шукає та колекціонує реманент, предмети побуту, вишитий одяг, якими користувались раніше односельці, аби наповнювати колекцію місцевого музею:

"І збираю, і шукаю, бачу — я все збираю по цій ниточці, можна сказати, що Плюшкін цього всього. Я себе називаю – збирач. Ціль, щоб не викидали, це наше – це українське, ми маємо його дітям викладати, пропагувати, щоб вони не забували українське", — додала Марія Колдун.

“Це наше – українське”: музей з речей місцевих жителів створили у сільському клубі на Рівненщині

Експонати музею в селі Білятичі. Суспільне Рівне

У музеї — понад сотня експонатів. Деякі з них передають жителі, які виїжджають із села, однак, додала Марія Колдун, є випадки, коли старовинні речі знищують:

"Горшки, всі оці вили, лопати покидали в вогнище і спалили. Мені було дуже важко тому, що я такі речі дуже люблю. Ну як його викинути, якщо воно цікаве? Може людям не цікаве, а мені, наприклад, цікаве" — розповіла завідувачка клубу.

Експонати музею в селі Білятичі. Суспільне Рівне

За словами Марії Колдун, один із найцінніших експонатів музею — вишитий портрет Тараса Шевченка, який музею подарував уродженець села Василь Степанець:

"Продавали хату, і вони оці рушнички бабусині, килимок, все, все, все він передав. І коли я скидаю – дітей фотографую біля Шевченка, то він плаче сидить, що от зберегла, дійсно каже: «Ти зберегла моєї бабусі все»".