Перейти до основного змісту
День пам’яті жертв голодоморів: що мають пам’ятати жителі Полтавщини

День пам’яті жертв голодоморів: що мають пам’ятати жителі Полтавщини

У четверту суботу листопада українці вшановують пам'ять жертв голодоморів. Тривалий час про ті події замовчували.

Про це в ефірі Українського радіо "Полтава" розповіла докторка історичних наук, професорка кафедри історії України ПНПУ імені Короленка Людмила Бабенко.

До 1989 року взагалі про Голодомор, коли його ще тоді називали голодом, не згадували. Вперше це було зроблено Володимиром Щербицьким і дуже обережно, як про продовольчі труднощі, які місцями переросли в масштаби голоду. А з проголошенням незалежності України, коли відкрилися архіви, ось тоді історики і відчули свою потрібність, аби суспільству сказати правду. На основі розсекречених документів написана величезна кількість фундаментальних праць. Дуже потужне враження справив у 2008 році вихід у світ книги "Розсекречена пам’ять".

У більшості українських родин є особисті спогади, правда і біль про ті події. Їх передавали через покоління.

У нашій родині є розповідь, яку мама залишила. Вона згадала про торбинку сушених вишень. Коли прийшла "буксирна" бригада, не знали, куди діти мішечок проса і цих сушених вишень. І тоді все це швиденько розсипали на черінь печі, накрили рядном і усіх чотирьох дітей та стареньку бабусю висадили на піч і наказали дітям голосно плакати. І ось таким чином ці дві торбинки збереглися і на певний час послужили тому, аби рятувати сім’ю. А ще була дуже велика діжка, яку з погреба ніколи не виймали, і в ній квасили буряки. Так от ці квашені буряки не забрали, і потім вони були розділені між сусідами.

Наслідки голодомору відобразилися не тільки на тих, хто його пережив, а й на наступних поколіннях. За словами Людмили Бабенко, із тих подій можна зробити кілька найважливіших висновків, які потрібні і для сучасного українського суспільства.

Для тих, хто пережив Голодомор, його жах не закінчився у 1933 році. Ті, хто вижив, хто втратив своїх рідних, вони продовжували жити поряд з тими, хто сприяв Голодомору. Ті, хто був фактично співучасником злочинів періоду Голодомору, вони нікуди не поділися. І це ще більше травмувало жертв, і вони в цьому страху прожили своє життя.

Повністю інтерв’ю про уроки Голодомору, які мають засвоїти суспільство, слухайте за посиланням.

Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:

Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok

Топ дня
Вибір редакції
На початок