Троє бійців із Полтави загинули під час захисту України від російського вторгнення. Із Володимиром Шевченком, Олександром Міщенком й Ігорем Франком влаштували прощання 8 травня.
Панахиду розпочали близько 10:00 біля Свято-Успенського собору ПЦУ. Про це з місця події повідомила кореспондентка Суспільного. Попрощатися прийшли рідні та близькі воїнів.
Про загиблих військовослужбовців Суспільному розповів начальник групи морально-психологічного забезпечення Полтавського міського терцентру комплектування Сергій Шкурупій.
Солдат Володимир Шевченко загинув 2 травня 2024-го року під час евакуації із села Роботине, що у Запорізькій області. Сталося це внаслідок скидання з дрону боєприпасу. 49-річний чоловік служив у військовій частині гранатометником. Дружина загиблого Володимира Шевченка Наталія Шевченко Суспільному розповіла:
"Мій чоловік постійно, з першого дня рвався на війну. Для нього Україна була це все, як рідна мати. На війну він пішов 25 грудня 2023-го року, його призвали по мобілізації. І в гарячій точці він побув два місяці".
1 травня на військовій службі помер 49-річний Олександр Міщенко. Сталося це внаслідок захворювання. Чоловік мав звання головний сержант, служив в інженерно-саперному взводі.
Мати загиблого Олександра Міщенка Людмила Міщенко розповіла Суспільному, що до повномасштабної війни син воював у зоні АТО, а знову став до війська 24 лютого 2022-го. Полтавка сказала:
"Він змалечку мріяв бути військовим. Він патріот, любив Україну, казав: "Я хочу, щоб мої діти не воювали". Він був у гарячих точках, він Лисичанськ пройшов, Світлогорськ, Бахмутівська траса, потім у Білогорівці отримав поранення, отримав третю групу (інвалідності ― ред.), забій грудної клітки зліва, в нього була гематома, серце було вдарено дуже. Оце ж бачте, він помер від тромбу".
Попрощались 8 травня і з 50-річним Ігорем Франком. Навідник зенітного кулеметного відділення помер під час перебування на військовій службі внаслідок захворювання. Заступник командира військової частини, де служив воїн, Андрій Прокопенко сказав Суспільному:
"Він, як і більшість колишнього мого батальйону, пішов добровольцем 27 лютого 2022-го року, коли ворог уже був на теренах Полтавщини. Приймав участь в боях за Бахмут, за Авдіївку. Звичайно, якщо б не війна, можливо б у мирний час він би подолав цю хворобу і жив би й зараз. Але війна відбирає людей не лише зброєю, але, на жаль, і хворобами".
Усі троє бійців із Полтави. Їх поховають на Затуринському кладовищі у Полтавській громаді.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok
