Понад 400 капелюхів має у приватній колекції полтавець Павло Москалюк. Їх він збирав з різних куточків світу, а це майже десяток країн. Деякі купував сам, деякі привозили друзі.
Шаманський "тенгаде" і капелюх "шапокляк" має у своїй колекції Павло Москалюк. Полтавець понад 5 років збирає головні убори.
"Я з дитинства мав неслухняне волосся і тому батьки, щоб не робити мені зачіску, регулярно одягали якусь кепку не дуже гарну та відправляли у дитячий садочок. Я звик, що на голові щось є," − розказує колекціонер Павло Москалюк.
Усього у колекції полтавця понад чотири сотні капелюхів.
"І з часом виникло бажання не якісь дивні кепки носити, а саме урізноманітнити свій гардероб. І я пам’ятаю у Петербурзі на барахолці купив перший свій капелюх. Це був тірольський зелений капелюх. Після цього я ходив Петербургом та мене сприймали за фіна", − каже колекціонер.
Головні убори Павло купує закордоном або у секонд-хендах. Інколи їх привозять із подорожей друзі.
"З Іспанії я привозив капелюхи, з Румунії декілька циганських капелюхів, привозив з Ізраїлю - це те, що я згадав. Також мені привозили з США, з Мексики, з Австралії точно приїжджав мені капелюх та з Польщі. Буває знайомі колись привезли з В’єтнаму якийсь капелюх, вона в них валяється, порошиться, тобто також забирай, тобі потрібніше" − розказує Павло Москалюк.
Ось цей традиційний бамбуковий капелюх-віяло Павлу привезли з В’єтнаму.
"Ось так ми робимо, одягаємо і йдемо на пляж. А ось цей капелюх називається "юккой". Приїхав він з Таїланду. Цей капелюх носять як чоловіки, так і жінки. І основна його функція – ритуальна – полягає у тому, щоб дзвоном дзвіночків при ходьбі відлякувати злих духів. Ось так це виглядає",− розповідає Павло Москалюк.
Із соломи і з шкіряними деталями – цей капелюх знайшов знайомий Павла на дні африканської печери.
"Називається він "тенгаде" і одягають його шамани католицького племені Фульва, яке живе в Африці", – каже колекціонер.
Своїми знаннями про головні убори Павло ділиться на лекціях з майбутніми кравцями: "Мене запрошують та я приношу капелюхи, приміряю їх на дівчат, показую як кожен капелюх повинен сидіти, їм для всебічного розвитку це цікаво".
Нині Павло мріє про створення власного музею, де б він міг демонструвати усі свої капелюхи.
