В обласному центрі 19 травня попрощалися із чотирма військовими, які полягли, захищаючи Україну від російського вторгнення. Двоє бійців були із обласного центру, інші – із Полтавської громади, розповів начальник групи морально-психологічного забезпечення Полтавського міського терцентру комплектування Сергій Шкурупій.
Біля Свято-Успенського собору ПЦУ у Полтаві влаштували прощання із загиблим воїном Олександром Жаб’яком. Солдат поліг 16 травня внаслідок артобстрілу біля села Федорівка Друга на Донеччині. Його сестра Леся Маслак згадує:
"Найкращий брат, найкращий батько, найкращий син. Загинув він у вівторок о 5.50, а о 16.00 у нього народилася ще одна донька, він у нас багатодітний батько. Він був найкращий. Він чекав її, він знав, що буде донечка, але він не встиг приїхати, він їхав у відпустку, на пологи, трішки не встиг".
38-річний Олександр був механіком-водієм. Жив у селі Витівка Полтавського району. У нього лишились дружина, п’ятеро дітей, мама та сестра, розповів начальник групи морально-психологічного забезпечення Полтавського міського терцентру комплектування Сергій Шкурупій.
Попрощалися біля храму і з полтавцем Сергієм Маюрніковим. 37-річний боєць поліг 12 травня у результаті штурмових дій біля Бахмута на Донеччині, розповів Сергій Шкурупій.
Сергій Маюрніков був стрільцем-номером обслуги аеромобільного відділення. У воїна лишися, зокрема, батьки та сестра. Дядько загиблого воїна Сергій Пушкар Суспільному розповів:
"Сергій був мені, як другий син. Вони з моїм сином однолітки, вони разом вчилися, разом відпочивали. Завжди кажуть про людей тільки хороше, але Сергій був дуже добрий, дуже поступливий, безвідмовний. Я кажу це, поклавши руку на серце. Золота була дитина. Він так захищав нас. Завжди його будемо любити і пам’ятати".
Рідні, знайомі та близькі прийшли попрощатися із двома старшими сержантами, які були командирами відділень охорони Полтавського районного терцентру комплектування. Це – із Іваном Андрійцем та Юрієм Боженком. Обоє полягли біля села Діброва на Луганщині.
44-річний полтавець Юрій Боженко загинув 19 квітня через поранення, несумісні з життям. Його знайома Ірина Радченко у коментарі Суспільному повідомила:
"З дитинства він був "Божик", і в нього є брат Іван молодший. І в нас був "Божик" і "Божик малий". Ми з ним закінчували разом школу. Я пам’ятаю його ще зі школи. Дуже спокійний, дуже впевнений. Дуже такий людяний хлопець, дуже мужня людина".
Як повідомив Сергій Шкурупій, Іван Андрієць із села Ковалівка поліг 14 травня від кулі снайпера. Чоловікові було 57, у нього лишилися дружина, двоє дітей та онука. Донька воїні Інна Пазинич розповіла:
"У перший день війни (повномасштабної – ред.) він пішов не роздумуючи. Пішов на роботу, а потім з роботи пішов з речами у військкомат і повідомив нам уже, що він оформився у військкоматі, уже служить у Збройних силах України. Батько він був дуже хороший. Я з дитинства пам’ятаю про нього тільки хороше: на прогулянки нас водив, у ліс нас водив, до річки нас водив, брата на рибалку водив. Він у наших серцях не військовий, він – батько".
Усіх бійців поховали у Полтавській громаді.
Що відомо
- Обстріли на Полтавщині почалися у перший день повномасштабного вторгнення Росії на територію України. 24 лютого 2022-го року поцілили по об’єктах у Миргороді.
- За кількістю загиблих найбільш масштабний обстріл на Полтавщині стався 27 червня 2022-го року у Кременчуці. Російська ракета влучила у ТЦ "Амстор".
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
