Волонтери з Кременчука врятували хворого алабая Бахара. Його знайшли на дорозі пів року тому. Нещодавно дізналися, що пес має власника. Ним виявився військовий Збройних сил України. Про це Суспільному розповіла власниця домашнього притулку для тварин Наталія Гребеннікова.

Алабай, якого спочатку назвали Бубою, живе у приватному притулку Наталії Гребеннікової у Кременчуці пів року. Знесиленого пса, каже, знайшли в кінці грудня на дорозі.

У нього відмовляли нирки, печінка. Нам сказали, що все дуже-дуже погано. Як завжди, як сказала: "Будемо боротися. Кажіть, що робити, і ми будемо це робити". Ми не знали, що він Бахар, ми його назвали Бубою. Він відгукнувся на Бубу, тому що він Бахар – буква "б" зазвучала, і ми його так стали називати.

Алабай Бахар, якого врятували волонтери з Полтавщини, віднайшов свого господаря – воїна ЗСУ

Волонтерка доглядає за собакою у його вольєрі. Суспільне Полтава

Спочатку Бахар не ходив та важив 23 кілограми. Лікарі не давали шансів, розповіла Наталія Гребеннікова.

Дуже багато було протоколів лікування. Ми пробували все. Ми спочатку капали його два тижні. Але він такий був ослаблений на той момент, що у нього навіть не було сил чинити опір, але, може, він розумів, що його рятують. Може, відчув енергетику нашу, що ми з добром, що ми хочемо його врятувати.

Алабай Бахар у притулку волонтерки. Суспільне Полтава

Кілька днів тому Наталія дізналась, що у собаки є власники.

Зателефонував господар. Плакав він, плакала я. Він зателефонував і сказав, що він господар Буби, але його звати Бахар, що йому вісім років, і що коли почалася війна, його жінка з дитиною поїхали у Німеччину. Потім його призвали на фронт, і собаку не було з ким (залишити – ред.). І він залишив поряд сусідам – друзям.

Інші тварини у притулку волонтерки з Кременчука. Суспільне Полтава

Розлучившись із родиною, Бахар перестав їсти та почав занедужувати, розповідає Наталія.

Як каже господар, вони дзвонили, ці люди, говорили, що щось не те з ним. Він почав худнути на очах. І в один момент не услідкували, що ворота відкриті – і він зник. Його вони місяць шукали і не знайшли. І Володимир – господар, він, як то кажуть, вже попрощався, що собака пішов десь помирати, засумував за родиною, що нікого нема.

Пес Бахар зі своїми господарями. Фото надане Н.Гребенніковою

Господар Бахара Володимир має приїхати на ротацію.

Ми тепер чекаємо зустрічі. Ми йому пересилаємо відео, показуємо, передаємо привіти. Я сподіваюся, коли він (пес – ред.) зустрінеться зі своїм господарем, коли його заберуть додому, знаєте, як кажуть: рідні стіни вони ж теж лікують. І мені здається, що все у нього зміниться в найкращу сторону. Я буду дуже за ним сумувати, але що зробиш – така доля.