Мали почуття гумору та добровільно пішли захищати Україну від російських військ. Так про Віктора Довгія та Євгенія Кленкова з Полтави згадують їхні знайомі. Солдати полягли на війні, повідомив Суспільному начальник групи морально-психологічного забезпечення Полтавського об’єднаного міського терцентру комплектування та соцпідтримки Сергій Шкурупій. Із бійцями прощалися 20 грудня.
"Він завжди був людиною з гарним гумором, такий анекдотичний завжди, в компаніях був веселий. Власне, з усмішкою і зараз він стоїть переді мною. Таким я його пронесу все життя своє", — каже знайомий Віктора Довгія Віталій Нагорний.
Так Віталій Нагорний розповідає про Віктора Довгія, який загинув під час оборони України. 20 грудня із ним та ще одним полеглим прощаються у Свято-Успенському соборі у Полтаві.
41-річний солдат Віктор Довгій загинув 6 грудня від поранень, які отримав під час мінометного обстрілу біля села Кліщіївка на Донеччині.
"У нього золоті руки, він мав робітничу професію – був оператором певних систем, і, безумовно, після того, як в лавах Збройних сил України упродовж 2000-2001-го років відслужив, і коли почалася війна, відразу наступного місяця Вітя вирішив знайти своє покликання саме там. Вітя сказав, що я обов’язково повинен бути там. Він був у різних гарячих точках і на півночі України", — говорить знайома Віктора Довгія Тамара Жалій.
Полтавець служив в окремому батальйоні спецпризначення у складі президентського полку. У Віктора лишилось двоє дітей, дружина та батьки.
Біля труни іншого полеглого Євгенія Кленкова, зокрема, його мати. Солдат помер 12 грудня від травм біля міста Остер на Чернігівщині.
"Страшенно любив маму. І коли навіть приїжджав у відпустку, мама просила: "Може, не йди?". Добровольцем пішов. "Ні, мамо, я потрібен там". Завжди підбігав: "Тьоть Тань, привіт. Як справи?" Веселун. Дуже позитивний, завжди говорив, що все буде добре, ми переможемо", — розповідає сусідка Євгенія Кленкова Тетяна Рябокінь.
Спочатку він служив у військовій частині реактивної артилерійської бригади імені Петра Калнишевського, а згодом у військовій частині окремої механізованої бригади на посаді стрільця-санітара. Боєць брав участь у відсічі російських військових на сході України. Йому було 28 років, проживав у Полтаві.
"Женя був дуже світлою людиною, дуже глибокою людиною, справедливим і робив усе від душі. Слів немає, тому що це незворотна втрата для всіх", — каже друг Євгенія Кленкова Сергій.
У Євгенія лишилась батьки та брати.
Поховали обох воїнів на кладовищі у селі Затурине, що поблизу Полтави.
Що відомо
- Обстріли на Полтавщині почалися у перший день повномасштабного вторгнення Росії на територію України. 24 лютого поцілили по об’єктах у Миргороді.
- За час повномасштабної війни російська армія обстрілювала також об’єкти у Полтаві, Кременчуці, Лубенській, Терешківській та Карлівській громадах.
- За кількістю загиблих найбільш масштабний обстріл на Полтавщині стався 27 червня у Кременчуці. Російська ракета влучила у ТЦ "Амстор".
