24 серпня 1991 року Україна проголосила свою незалежність. Про боротьбу за неї – в інтерв’ю Суспільному до Дня незалежності розповів український радянський дисидент, політик та громадський діяч Микола Кульчинський.
Микола Кульчинський – український радянський дисидент, який був засуджений на 2,5 роки у колонію суворого режиму за антирадянські погляди, а фактично за проукраїнські.
Брав активну участь у проголошення незалежності України.
"Після проголошення Незалежності України було неймовірне піднесення та неймовірна радість. Я був в складі делегації з Полтавської області,і це було море народу. Говорилося, що їде 10 чи 15 автобусів з Донеччини та 10 автобусів з Галичини. Це було море прапорів, море людей, ми стояли та скандували: "Незалежність". Десь о 16 годині вийшов В’ячеслав Чорновіл, і між людей почали говорити ніби готуємося до штурму Верховної ради, бо після цього ми почали скандувати: "Воля або смерть". І воно такою грізною громовицею долинало до Верховної Ради, що з вікон виглядали перелякані комуністи"
Микола Кульчинський каже, депутати боялися, що мітингувальникам відчинять двері, і вони увірвуться до Верховної ради та революційним шляхом змусять проголосити незалежність. Весь цей час велися перемовини. І о 17:15 було ухвалено Акт проголошення незалежності України.
"Що було після – тяжко передати словами. Це була симфонія почуттів. Хтось співав "Червону калину", хтось співав гімн український, а хтось "Не пора, не пора, москалеві ляху служити". І всі обіймалися, цілувалися, якийсь чоловік приніс пляшку шампанського й обливав ним всіх. Це треба було бачити, тому що люди наскільки були спраглі до свободи та спраглі любові до України.Вся радянська влада потоптувала ту любов жорстокими методами"
Громадський діяч наводить слова письменника Олександра Довженка, про те, що як мінімум половина нашої нації була винищена в радянські роки та в роки Другої світової війни.
"Вивезення, Голодомори, репресії жорстокі. І це прагнення любові, бажання виявити любов до своєї вітчизни, яке піддавалося нещадній критиці, дуже маніпулятивній. Адже все що було українське – було фашистське. Як і зараз історія повторюється, росіяни можуть любити Росію, а наша любов до нашої землі – це вже нацизм"
Більше – дивіться в інтерв’ю Суспільного.
Читайте також:
- Благодійність під час повномасштабної війни: інтерв’ю з директором "Helpgroup" Давидом Джалагонією
- «Гадяцьке сафарі»: спогади місцевих, які зупиняли російських військових на півночі Полтавщини
- Полтавщина в умовах повномасштабної війни: інтерв’ю з керівником Полтавської ОВА Дмитром Луніним
- Як глухі живуть в умовах війни: інтерв’ю з перекладачкою жестової мови із Полтави Наталією Московець.
- "Наш ворог – це рак". Інтерв’ю з директором Полтавського обласного онкодиспансеру Орестом Вовком
