За шість місяців повномасштабного вторгнення російська армія поцілила ракетами по понад пів десятку населених пунктів Полтавщини, про які офіційно повідомляла місцева влада. Найпершим удару зазнав Миргород. Туди ж влучили і через пів року.
24 лютого для жителів Полтави та області розпочалося повномасштабне вторгнення Росії на територію України.
"У перші дні війни я втратив роботу, тому що моя організація не змогла продовжувати діяльність. Далі були великі переживання за свою родину, за їхню безпеку. Дуже сильно змінилося життя. Зараз ідемо у військкомат. Збираюсь забирати свій воєнний квиток і далі йти на службу", – говорить житель Полтави Станіслав Міроєвський.
Першим у регіоні ударів зазнав Миргород.
"Коли о 4-й годині, трішки пізніше, нас бомбили, то для більшості, хто поряд перебував із бомбуванням, то зрозуміло, що для більшості це був шок. Спочатку невелика паніка була, потім почали виїжджати із громади. Я зранку виступив через мережі, по телебаченню місцевому, щоб якось заспокоїти ситуацію. Це були одночасні вибухи з (періодичністю – ред.) кілька секунд, пів хвилини одне від одного. Вони чулися в усьому місті. Втрат взагалі не було. Були певні поранення. Зовсім мало. Після того ще кілька атак пережили. На даний момент працюємо як тилове місто", – згадує голова Миргородської міської ради Сергій Соломаха.
Після того по Миргороду завдавали ще чотири удари, про які офіційно повідомляв начальник обласної військової адміністрації Дмитро Лунін. Останнє попадання по інфраструктурі сталося рівно за пів року після першого – 24 серпня.
Крім того, ударів з боку Росії зазнавали й інші міста. 2 квітня влучили по Полтаві та вперше у нафтопереробний завод у Кременчуці. Тоді знищили інфраструктуру підприємства. Згодом по заводу били ще тричі. Також потрапили і в теплоелектроцентраль.
"Усі ми стали більш зосереджені, зібрані. Іншими очима стали дивитися на життя. З острахом та впевненістю, бо я вірю, що буде у нас перемога", – каже жителька Полтави Любов Одарюк.
15 квітня російська ракета впала на території господарства у Терешківській громаді. Через обстріл одна людина загинула, а ще одна поранена.
На третій місяць повномасштабної війни руйнувань зазнала Карлівська громада. 7 травня ракетний удар стався по одному з об'єктів залізничної інфраструктури. У місцевих будинках від удару вибило шибки.
"Я почала працювати журналістом у Польщі, тому що я переїхала до Польщі, на жаль. Мене чоловік відправив з такою ситуацією страшною. Працюю, скажімо так, на інформаційному фронті на користь України також", – говорить жителька Полтави Марина Міроєвська.
11 травня через ракету на об’єкті інфраструктури громади стався вибух. Під час цих ударів ніхто не загинув і не травмувався.
А 20 травня ракета поцілила по Лубенській громаді.
"Гордість за наші Збройні сили, за наших українців. Ми стали дружніші. Нас тепер поважають по усьому світі. Моя дружина учора повернулася з Європи. Усі їй співчувають, усіляко допомагають. Я гордий, що я українець. У мене мрії одні – розбудувати Україну, щоб вона була щасливою", – каже житель Полтави Валерій Лут.
Наймасштабнішою за кількістю загиблих внаслідок ракетного обстрілу в області став удар по торговому центру у Кременчуці 27 червня. 108 людей травмувалися, 21 – загинула, а ще одну досі не знайшли.
