Місце у лісі під Полтавою, що показав житель села Копили Микола Даниленко, збіглося з розповідями тамтешньої старожилки про місця масових розстрілів під час нацистської окупації.
Про це в ефірі Українського радіо "Полтава" розповіли завідувачка відділу пам’яткознавства Наталя Сиволап та наукова співробітниця Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Оксана Бєлявська.
У листі музейникам Микола Даниленко, 1936 року народження, докладно описав місце масових розстрілів у Копилянському лісі, що поблизу дороги Полтава — Харків, більш відоме серед місцевих як Біла гора. Ще раніше до науковців музею зверталася жителька села Копили Валентина Копил, 1934 року народження, яка розповідала, що знає місце розстрілу червоноармійців, а також місце розстрілу ромського табору.
"Так пазли склалися, і ми вирішили в одній науково-дослідній експедиції об’єднати двох свідків. Валентина Копил дещо пам’ятає сама, багато розповідала їй мама. І коли Валентина Федорівна подивилася на схему, що намалював Микола Даниленко, вона підтвердила, що це одне й те саме місце. Також її свідчення збіглися з інформацією краєзнавця Віктора Дмитренка, який досліджував трагедію ромського табору, що 1941 року тут розстріляли нацисти. Якщо їхати на Макухівське сміттєзвалище, є просіка, що місцеві називали «друга широка дорога», «третя широка дорога». І ось біля однієї з цих колишніх доріг, бо зараз тут все заросло, і розташоване це місце", — розповіла Наталя Сиволап.
Дістатися його музейникам допоміг 90-річний Микола Даниленко, як місцевий житель. Нині це місце самотужки не знайти. Взагалі Копилянський ліс науково майже не досліджували.
Зокрема, на піщаних кар’єрах були знайдені останки жертв політичних репресій, яких розстріляли 1937 року. Це тисячі розстріляних людей. Їх рештки вже ніколи не вдасться локалізувати, бо кар’єри закриті. У цьому лісі розстрілювали і за часів німецької окупації 1941–1943 років. Підтвердження про це краєзнавчому музею надали із архівів СБУ. Це протоколи допитів колишніх поліцейських, які підтверджують, що дійсно в цей ліс вивозили людей на розстріли.
"А от де саме, нам і показав Микола Дмитрович. Звісно, ми не можемо зараз здійснити ні розкопки, ні зробити інші натурні дослідження, щоб локалізувати ці розстрільні ями напевне. Але ми вже знаємо місце. Ми його зафіксували, нанесли на карту його координати. Будемо обов’язково перетворювати цю інформацію на публікацію для друку у щорічному науковому збірнику Полтавського краєзнавчого музею. Настануть часи, коли ми зможемо зробити детальніші дослідження з новітньою технікою, щоб локалізувати ці місця більш точно. Також варто означувати ці місця інформаційними знаками. Зважаючи на нинішній стан у країні, хоча б віртуальними на електронному ресурсі музею", — поділилася Оксана Бєлявська.
Карта-схема місць розстрілів часів нацистської окупації, яку намалював від руки Микола Даниленко, збіглася з Google-мапою. Зі спогадів чоловіка, на цих місцях він пам’ятає і землянки. В них жили українці із західних областей, яких виганяли. Вони переселялися до центральної України, хтось доїжджав до Копилів і осідав у цьому лісі. А згодом переселялися до самого села.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | Тік Ток | Threads | Whatsapp
