У ніч з 23 на 24 червня за новоюліанським календарем святкуватимуть Івана Купала. Раніше його відзначали як свято очищення, родючості та єднання з природою. На Полтавщині споконвіку розводили багаття, стрибали через вогонь, водили Марену й топили її у річці. Сьогодні ці обряди частково збереглися як елемент народної пам’яті та культурної спадщини.
Про традиції та обряди, які супроводжують купальську ніч, Суспільному розповіла наукова співробітниця науково-дослідного експозиційного відділу етнографії Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Катерина Штепа.
У вересні 2023 року Українська греко-католицька церква та Православна церква України перейшли на новоюліанський календар. Через це більшість релігійних свят були перенесені на 13 днів раніше. Свято Івана Купала, яке за старим календарем відзначали 7 липня, за новим тепер святкують у ніч із 23 на 24 червня.
"Насправді з давніх-давен Івана Купала, тобто Свято Купала було приурочене до літнього сонцестояння. Це було свято літнього сонцестояння, яке передувало збору врожаю злакових культур. І цього дня дійсно виконувалися певні ритуали, які передують збору врожаю для того, щоб врожай вийшов хороший".
Чому свято називають Івана Купала
У давнину свято, яке сьогодні називають Івана Купала, знали як Купайло або Купало. Назва походить від імені давньослов’янського божества Купайла (або Купала), якого вважали покровителем любові, злагоди, родючості, щедрого літа, лікарських трав і достатку. Саме тому святкування традиційно збігалося з початком жнив і було спрямоване на задобрення цього бога для гарного врожаю.
"24 червня у нас день Різдва Іоанна Предтечі — великого пророка, попередника Ісуса Христа. Його теж наші предки дуже шанували. І оскільки це свято близьке зі святом літнього сонцестояння, то воно саме і зрослося зі святом Купала. Стало так в народі називатись Івана Купала".
Очищення вогнем і водою
Однією з головних традицій свята Івана Купала завжди було очищення. Люди запалювали великі багаття, стрибали через вогонь і обов’язково обмивалися водою — все це мало захистити від хвороб і злих сил.
Купальські ритуали на Полтавщині
До Другої світової війни ритуали Купала були поширені по всій Полтавщині. З часом багато обрядів зникли, але деякі з них подекуди зберігалися навіть до кінця ХХ століття.
"На Полтавщині ще донедавна, до Другої світової війни, ці ритуали проводилися майже по всій території регіону. Етнографічні записи, які були зроблені, якраз про це дуже добре свідчать. Це і водіння Тополі, і водіння Маринки. Багато де ці звичаї вже відійшли у небуття. Хоча іще наприкінці ХХ століття, 90-х років, я точно знаю, що на Гадяччині якраз ритуальні дійства ці, які на Івана Купала робили, іще проводили".
Зокрема, відомий обряд "водіння Маринки" — група дівчат обирала серед себе найкращу, прикрашала її вінком і стрічками та водила від хати до хати, співаючи пісень. Люди пригощали їх солодощами.
"Насправді, коли ми говоримо про Івана Купала, більшість говорить, що віночки на воду пускати або через вогонь стрибати. Про Маринку, дійсно, майже ніхто не згадує. Хоча принаймні ті етнографи, історики, які постійно займаються інсценуванням, про дійства водити Маринку знають дуже добре".
Маринка та Марена — символи води і русалки
Дівчина-Маринка символізувала головну русалку — Марену. Крім неї, дівчата наряджали зелену гілочку, яку теж називали Мареною. Найчастіше це була гілка вишні, рідше — верби чи сосни. Після обходу дворів Марену топили у річці — це означало "повернення" русалки воді.
"На Полтавщині це була переважно вишня, але я зустрічала відомості про сосну, про вербу — жіночі дерева, що вживані в ритуалах по всій Україні. Дівчата ходили з цією Мареною, а вже під вечір підходили до водойми. А там в цей час парубки, які готували велике багаття, нападали на цю Марену, відбивали її у дівчат, символічно грабували і топили".
Купальські пісні і легенди
Купальські пісні часто розповідають про утоплениць та русалок. Відомі слова: "Потонула Маринонька" тощо. Вважалося, що у ніч на Купала нечисть особливо активна, тому трави, вінки й обряди захищали від зла.
Вінки та магія трав
Дівчата плели вінки з пахучих трав — звіробою, полину, любистку, тирличу. Вірили, що ці рослини захищають від злих духів.
"На Івана Купала це була шана пахучих трав. Всі учасники дійств перев'язували собі талію перевеслами з пахучих трав. Це було обов'язково".
Вінки пускали на воду, щоб дізнатися свою долю: куди відпливе вінок — звідти й суджений. Деколи вінок забирали додому і ховали, щоб він охороняв оселю.
Шукаємо цвіт папороті
Важливий елемент свята — пошук легендарного цвіту папороті, який нібито дає людині багатство та знання. Цей міф популяризував і Гоголь у своїх творах.
"Гоголь доволі точно описав міфи Полтавщини щодо пошуку квітки папороті. За легендами, вона була чарівною, могла вказати, де скарб, або подарувати довголіття чи навіть безсмертя. Водночас ця квітка вважалася відьомською. У купальський віночок в жодному разі не можна було вплітати листя папороті".
Спалювання опудала Купала
На завершення святкування Івана Купала біля великого багаття часто спалювали символічне опудало, яке називали Купало. Його робили із соломи, вдягали у старий одяг і встановлювали поряд із вогнищем. Вважалося, що разом з опудалом згорає все погане, що накопичилося за рік, а люди очищуються й готуються до нового врожаю.
Традиції і заборони
В народі казали, що купатися у річках у ніч Купала небезпечно через "нечисту силу", але обливатися чи вмиватися водою — навпаки, обов’язково. Молодь жартома обливала одне одного водою після стрибків через багаття.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok
