"Куди не йду, що не роблю, а малювання ‒ слідом за мною". Це слова художниці Катерини Білокур. Подібну роль мистецтво відіграло не лише у її житті. Суспільне відібрало найцікавіші факти із життя трьох художниць Полтавщини, роботи яких знають за межами України.
1. Саша Путря
Олександра Путря народилася у Полтаві та ще в ранньому віці захопилася культурою Індії. Померла в 11 років через захворювання на лейкемію. Однак за цей час створила понад 2 тисячі робіт. А це 46 альбомів із малюнками, шаржами, чеканками, вірші, вишивку, вироби з пластиліну, м'які іграшки тощо. Окрім них, Олександра розробляла технічні креслення, що мали, як вона вважала, допомогти дорослим досягти Місяця і зробити асфальтове покриття доріг без тріщин.
Юна полтавка захоплювалася ще гороскопами, астрологією і особливо цікавилася НЛО. Вірила, що ними на Землю прилітають предки, з якими вона обов’язково колись зустрінеться.
Батько Олександри Євгеній Путря розповідав:
Зазвичай вранці після сніданку Сашенька підходила і казала: "Я хочу малювати. Дай, будь ласка, папір!". Сідала за свій окремий столик і затихала, іноді наспівувала під ніс якусь мелодію. А через якийсь час дивишся ‒ встає, підходить збоку, обіймає і тихо говорить: "Ти дуже зайнятий? Подивися, будь ласка, що у мене вийшло". І завжди це була несподіванка. Зрозуміло, були роботи більш вдалі і не зовсім, вона сама це бачила і страждала, якщо не могла досягти одної їй відомої досконалості.
Змальовувати Олександра не любила. Завжди малювала так, як побачила і запам’ятала. Людей, яких зображувала, "одягала" в казковий одяг і робила їх молодшими.
Навіть в останні дні свого життя, перебуваючи у лікарні, Саша Путря не покидала малювання. Цього, зокрема, її просили діти із сусідніх палат. У передостанній день свого життя Олександра намалювала автопортрет. Це була остання її робота.
Із 1989 до 2005 в 10 країнах світу відбулося 112 виставок із її роботами. В Австрії з малюнком Саші випустили поштовий конверт, штемпель. А у Полтаві працює Дитяча художня галерея імені Саші Путрі. Там проводять конкурси дитячого малюнка, що з 2005 року стали міжнародними.
2. Марія Башкірцева
Художниця народилася у селі Гавронці, що на Полтавщині, а живопису навчалася у паризькій Академії Жуліана. Померла Марія у віці 25 років від туберкульозу. Башкірцева стала відомою завдяки "Щоденнику", де занотовували свої спогади та бажання з 12 років і до самої смерті. Та не меншу славу здобула завдяки своїм картинам.
Дослідники вважають, що в ранніх роботах мисткині простежується її характер та прагнення до ідеалу. Своїми замальовками вона нерідко була невдоволеною. Це через те, що намагалася самостійно опанувати живопис, однак ще не знала академічних правил. Їх вона вивчила у Парижі. Там за 7 років створила близько 150 картин та 200 малюнків.
Вона зображала, зокрема, передмістя Парижа, служниць, робітниць, безпритульних дітей та школярів. Після смерті художниці деякі роботи залишилися у Луврі. Однак багато творів знищили під час Другої світової війни. І наразі картини Башкірцевої є рідкістю.
Її твори зберігаються в музеях Франції, Голландії, США, Росії та України. У музеї образотворчих мистецтв, що в Ніцці, є окремий зал з творами Марії Башкірцевої.
3. Катерина Білокур
Художниця народилася у тодішньому Пирятинському повіті. У дитинстві батьки вирішили не віддавати дівчину до школи, щоб зекономити на взутті та одязі. Малювати Катерина Білокур почала з раннього віку, однак родина це не схвалювала, адже це відволікало від роботи по господарству і, на їхню думку, могло завадити заміжжю. Попри це у сім’ї був достаток.
Про свої перші кроки у мистецтві художниця згадувала:
Украла у матері шматочок білого полотна та взяла вуглину. І я намалюю з одного боку полотнини що-небудь. Надивлюсь-намилуюсь, переверну на другий бік – і там те саме. А тоді виперу той кусочок полотна – і знов малюю. А одного разу намалювала не краєвид, а якихось видуманих птиць. Мені було радісно на душі від того, що я таке зуміла видумати! І дивилась на той малюнок і сміялась, як божевільна. От мене на цьому вчинку і поймали батько та мати. Малюнок мій зірвали і кинули в піч. "Що ти, скажена, робиш? Та, не дай Бог, чужі люди тебе побачать на такому вчинку? То тебе ж тоді ніякий біс і сватати не буде!" Але куди я не йду, що я не роблю, а те, що я надумала малювати, – слідом за мною.
Художниця сама робила пензлі. Вони були тонкими, подекуди нагадували голки. Для цього використовувала коров’ячу вовну, котячу шерсть, вишневі гілочки та жерсть від консервних банок. Сама ж свій живопис порівнювала із вишивкою, а в автобіографії описувала, як "тіпала, микала, пряла, ткала, шила", "білила", створювала "гарні вишивки".
Найбільше Катерині подобалося малювати квіти. Подекуди навіть зображала весняні та осінні на одному полотні. Окрім того, створювала пейзажі і портрети.
На полотнах Білокур кожен елемент зображений "під різним освітленням", має "свою власну точку зору". Всі елементи рослинного світу художниця деталізовувала та проробляла, зображувала прожилки пелюсток та листочків. А її улюбленими фарбами були ультрамарин і синій кобальт.
Творчість Катерини Білокур порівнюють із відомими художниками-примітивістами Анрі Руссо, Іваном і Йосипом Генераличами, Марією Примаченко, Ніко Піросманішвілі.
Читайте також
За якими сучасними українськими художниками та художницями варто почати стежити
Куди піти дивитись сучасне мистцетво: виставкові простори в Україні
Чому колаборації важливі – гайд від Ольги Балашової для українських культурних інституцій
