Командир патрульного катеру "Слов’янськ" Дамир Аулін понад два роки вважається зниклим безвісти. Разом з екіпажем чоловік виконував бойові завдання з розвідки та охорони портів Одеси, Чорноморська та Південного. 3 березня 2022 року російський літак поцілив у катер ракетою. Судно затонуло поблизу Кінбурна. Восьмеро членів екіпажу врятувалися, одинадцятеро вважаються зниклими безвісти. Як родина моряка шукає інформацію про його долю та що відомо наразі — у матеріалі Суспільного.
"Для нього море — це окремий вид мистецтва"
Дамир Аулін любив морську справу, розповіла його дружина Олеся. За її словами, після того, як чоловік завершив навчання, одразу пішов служити військовим моряком.
"Для нього море — це окремий вид мистецтва, це романтика. Коли ми познайомилися, він якраз перевівся з тимчасово окупованого Криму до Одеси, і продовжив навчання тут. Пізніше, після завершення інституту, одразу пішов служити на корабель "Балта", — сказала Олеся.
Командиром катера Дамир став у 25 років, додала вона. У 2019 році йому запропонували пройти стажування, на що він погодився.
"США передали нові катери і надійшла пропозиція очолити один із них, обійняти посаду командира. При цьому потрібно було пройти навчання, підготовку і знати англійську мову. Оскільки Дамир володів англійською, йому запропонували, він пройшов всі необхідні стажування і обійняв цю посаду".
"Він мене поцілував, обняв і сказав, що все буде добре"
Ввечері 23 лютого чоловік приїхав додому, привіз собаку, взяв речі і поїхав назад. За словами Олесі, вона запідозрила щось дивне, але Дамир заспокоїв її і сказав, що все буде добре.
"Він мене поцілував, обняв, сказав, що все буде добре і поїхав на роботу. Останні два тижні він вдома майже не з'являвся. У нього були постійні чергування. І тут він заскочив на 20 хвилин. Якось мені це не дуже сподобалось. Зараз я розумію, що насправді у них була повна бойова готовність, їм потрібно було виходити в море", — зазначила жінка.
24 лютого всі прокинулись від вибухів та обстрілів. Олеся одразу набрала чоловіка, але номер не відповідав.
"Тоді я дуже злякалася. Пізніше він вийшов на зв'язок і дуже швидко сказав мені негайно збирати речі, документи, гроші і швидко їхати з Одеси. Пізніше він ще виходив на зв'язок, але буквально на декілька слів. Зазвичай просто повідомленнями, ставив плюсик, писав, що все добре", — згадує дружина.
Востаннє вона розмовляла з чоловіком телефоном 3 березня 2022 року, додала жінка. На той час вона вже перебувала за межами Одеси.
"Зранку того дня ми списались повідомленнями. Дамир мені побажав гарного дня. Я вже була в іншому місті, в Кропивницькому, біля батьків, біля своєї мами та його. У мене не було відчуття тривоги, нічого такого я не відчувала", — поділилась Олеся Ауліна.
Що сталося з катером "Слов'янськ", на якому перебував Дамир Аулін
Зі слів очевидців, того дня на патрулювання вийшли два катери — "Слов'янськ" і "Старобільськ", продовжила Олеся. З технічних причин "Старобільськ" повернули, а "Слов'янськ" продовжив бойове чергування. В один момент у нього влучила російська ракета.
"За словами хлопців, які перебували на катері, десь о 12:30 російський винищувач запустив ракету. Влучила вона в машинне відділення катера і його частину розірвало. Те, що залишилось від катера, почало поступово тонути. Але позаяк там було не дуже глибоко, катер пішов під воду і сів на дно", — розповіла жінка.
Вона додала, що перед влучанням її чоловік сказав екіпажу, що спуститься до себе, і дав команду перепочити, поки був відбій. Після атаки хлопці оговтались, почали перевіряти катер, шукали інших, надавали першу допомогу, але Дамира серед них не знайшли:
"Хлопці почали рятуватися самі, надягли водолазні костюми, взяли рятувальні шлюпки. Вісім осіб врятувалося, один хлопець сильно постраждав, його з-під води підняли, надали необхідну допомогу. Вони відійшли від катера і чекали приблизно дві години на плотиках у відкритому морі. Потім за ними підійшов інший катер і забрав".
Через дев'ять днів після події відбулась пошуково-рятувальна операція, зауважила Олеся. Катер і нижні приміщення обслідувала водолазна група, але залишків тіл там не знайшли.
"Є ще два приміщення — це каюта командира, мого чоловіка, і каюта помічника, які досі не оглянуті. Наразі ми не знаємо, чи є там хтось у тих місцях, чи були вони там на момент влучання. І наша велика проблема, з якою ми вже третій рік боремось — це знайти можливість спуститись туди ще раз і дослідити ці місця", — підкреслила дружина.
На той момент поруч з катером "Слов'янськ" були російські кораблі, зазначила Ауліна. Тому вона не виключає можливість, що її чоловік потрапив у полон.
"Ми розуміємо, що можливість підійти до "Слов'янська", підібрати хлопців була. Але чи було це здійснено — ми не знаємо по факту. Кінбурнська коса на той час була окупована. Можна було із Кінбурна на якомусь моторному човні підплисти і забрати їх", — сказала вона.
"Він знає тата тільки по фотографіях"
Син народився вже після того, як батько зник безвісти, розповіла Олеся Ауліна. За її словами, батька він бачив тільки на фотографіях.
"Я йому кажу, що твій тато командир, працює в морі, в нього є свій корабель. Він знає тата тільки по фотографіях. Коли ми виходимо або гуляємо біля моря, він бачить вантажні судна, пальчиком показує і каже: "Там тато на роботі". Я кажу: "Так, тато працює".
Як правильно все пояснити дитині жінка поки не вирішила. За її словами, для неї це складна тема.
"Він дуже розумний хлопчик і питання він мені почне задавати раніше, ніж я це очікувала. І це найважче, тому що я досі не вирішила, що дитині відповідати, як йому правильно пояснити. Тато на роботі не може бути постійно, роками. Тому для мене це важка тема, і як правильно це подати дитині я ще не вирішила", — пояснила дружина безвісти зниклого військового моряка.
"Ми все одно продовжуємо шукати шляхи вирішення і не зупиняємось"
Олеся продовжує шукати свого чоловіка. За її словами, вона не зупиниться, поки не дізнається всю інформацію про нього. На сьогодні вона отримала ряд відмов.
"Перше пояснення — це небезпека. Тому що Кінбурнська коса по сьогоднішній день окупована, і вони не можуть відправляти туди людей, ризикувати їхнім життям для того, щоб це зробити. Ми вже писали всілякі звернення до інших держав, які змогли б допомогти або виступити посередниками. Деякі навіть погодились профінансувати повністю цю операцію".
Жінка додала, що для проведення операції є необхідне обладнання, але держава не йде на такий крок. Проблема полягає у тому, що немає офіційного підтвердження від країни-агресора.
"Час іде, а родини живуть в невідомості. Вони не розуміють, як їм рухатись далі. Чи шукати свою людину, чи прийняти той факт, що її вже немає. Тому що офіційно підтвердити по списку ми не можемо. Ми постійно подаємо запити і через наших представників, і через наші державні органи. Але відповідей немає", — підкреслила Ауліна.
Попри все Олеся вірить у те, що її чоловік живий. Вона зазначила, що доки у неї немає фактів про його смерть, ця надія житиме.
"Надія вона все одно є, хоча йде час, вона згасає, але не остаточно. Поки я не побачу на власні очі і не переконаюсь, у мене не буде фактів, я не зможу до кінця сприйняти цей факт і повірити в нього. Надія вона все одно буде до того моменту поки або так, або ні", — резюмувала жінка.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
