В Одесі біля скверу-меморіалу "Проти забуття", що знаходиться по Люстдорфській дорозі, відбулось вшанування та покладання квітів перед пам'ятником жертв нацизму. 22-24 жовтня 1941 року на території, де стояли артилерійські склади, румунські окупанти знищили близько 25 тисяч одеських євреїв.
На вшануванні були присутні члени Одеської регіональної Асоціації євреїв-колишніх в’язнів гетто і нацистських концтаборів, а також єврейської спільноти "Хабад", чиновники Одеської міської ради, а також — рідні та близькі загиблих під час Голокосту в Одесі.
Вказуючи на провулки вулиці, ведучий Ілля Перстнев заступник директора одеського музею Голокосту розповів, що саме там стояли ряди румунів, які розстрілювали людей. І поділився історією своєї сім'ї:
"Мій дідусь, Богомолов Володимир Ілліч, 22 червня 41 року, він повертався в потязі Ленінград-Одеса після трьох років служби в армії. Почались бомбардування, їм оголосили, що почалася війна і під Жмеринкою він вибіг на станцію і відстукав в Одесу телеграму, що він повертається назад до частини. Коли все-таки повернувся до Одеси — нікого з родичів він не знайшов, бо всі були знищені".
Юрій Парфьонов приходить до меморіалу щороку. Його мати була єврейкою, а самому Юрію Дмитровичу у той час було лише 1,5 року. Хоч він не пам'ятає тих подій, проте поділився розповідями від рідних. Розповів, що коли в Одесі встановлювалася румунська і німецька влада, нацисти збирали дітей, літніх людей, жінок — усіх, хто був єврейської національності. Коли люди приходили на подальшу реєстрацію — їх одразу відправляли в табори гетто. В родині Юрія румунські нацисти спалили 14 людей.
"Після 22 числа всі євреї, які були в різних гетто — їх звідти позбирали, загнали в ці артилерійські склади, потім під'їхала машина, облили й спалили. Ніхто не міг втекти звідти. Це були закриті склади, і там вже не було цих артилерійських снарядів. І усіх людей там спалили. Ніхто не міг врятуватися. Тому ми приходимо сюди щороку, щоб вшанувати пам'ять", — поділився Юрій Дмитрович.
Сам Юрій також пройшов через гетто. Від смерті у тих складах його врятувала кухарка поліції, на ім'я Анна. Вона ж і розповіла, що румунський поліціянт розстріляв його матір, коли намагався вирвати півторарічного хлопчика з її рук.
Своєю історією поділилася і Ганна Міцевич: її батько був українцем, а мама єврейкою. На той час, коли нацисти її ув'язнили, мати саме була вагітна Ганною.
"Нас взяли в одеську тюрму: маму та два брати були. Мама мене народила в одеській тюрмі. А її родичі поїхали в Ташкент, встигли виїхати. Мою маму забрали з Базарного, Базарний провулок, 3. Там навіть офіційні документи є", — розповіла колишня ув'язнена.
Її мама розповідала, що старшого брата таємно відпускали з в'язниці, по Чорноморській дорозі і люди давали йому лушпиння, щоб вони мали, що їсти.
"А мама варила в касці. Значить, вночі це був туалет, а вдень це була каструля, щоб варили їсти. Важкий був час", — додала Ганна Василівна.
2,5 роки провели рідні Ганни Василівни в ув'язненні. Її мама не дожила до визнання її жертвою нацистських переслідувань.
Що відомо про окупацію Одеси 1941 року
Вранці 17 жовтня 1941 року окупаційні війська зайняли Одесу. 69 днів військ Окремої Приморської армії і Чорноморського флоту обороняли місто, проте його змогли захопити після відходу військ. Як свідчать історичні дані, першими жертвами стали червоноармійці та моряки, які прикривали відхід військ, і лишилися покинутими.
Під час окупації в Одесі перебували німецькі та румунські війська. У місті тривали винищення євреїв: людей зганяли у тюрми, створювали гетто.
За даними перепису населення 1926 року в Одесі проживало близько 133 000 тисяч євреїв. 17—25 жовтня 1941 року, було розстріляно або спалено живцем 25—34 тисяч одеського населення.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
