У селі Тилігульське на Одещині проживає пʼятеро людей. Навкруги — закинуті хати та порожні дачні будинки. Транспорт сюди не ходить, тому місцеві мріють про автобус, який приїжджатиме хоча б раз на тиждень. З місцевими поспілкувалися кореспонденти Суспільного.
Від Одеси до Тилігульського — година автівкою. Асфальтована дорога закінчується на під'їзді в село. Місцева жителька Надія розповідає, що раніше тут було багато людей саме через агропромисловий комплекс, у селі були свої скотарні тощо.
“Молоді було багато. А потом пороз'їжджалися всі. Ми вже тут 24 роки. Дорогу неділі дві, як розрівняли. А то тут, особливо, на Широку їхати, там така дорога була, що як дощ піде, то все – капець! То все решту – дачі. Як людей не стало – все пороздавали під дачі”, — коментує жінка.
У Тилігульському люди запасаються необхідним на тривалий період, бо магазину, аптек і навіть громадського транспорту тут немає:
“Магазин при в'їзді був – торгували з Кордона люди. А зараз закрили, бо нема для кого торгувати. Хліб дочка привозить. То ми як в Доброслав їдемо – беру в морозилку кидаю. Та і їмо цілу неділю. Витягнули та й свіжий. До Доброслава наймаю машину і їдемо. Бо звідси виїхати нема чим. Робота нам вже не треба. А так… Ще поки "дригаємсоя" самі, то слава богу".
Чоловік Надії в Тилігульському тримає декілька сімей бджіл, хоча раніше тримав дві корови. Проте зараз, розповідає, здоров'я "не дозволяє".
"Коли з лікарні прийшов, жінка в лікарню лягла. А я прийшов. Та й продали корів. У мене такі корови були, що можна було лягати й смоктати цицьку. Ніколи жодна з корів не підняла ногу. Зараз у нас лише три собачки. І то, їх сюди часто підкидають", — розповів Леонід.
На вулиці Степовій, по сусідству з подружжям, продається хата за 4000 доларів. Власниця — Наталія, яка живе неподалік:
"Належимо до Калинівської сільради. А громада наша аж у Визирці. Але нам далеко туди. До нас приїжджають. По хліб їдемо в Доброслав. Наймаю машину. Тут троє діток живе. За дітьми в школу дали автобус. А до нас, ну хоч би раз на тиждень, щоб ми могли поїхати", — ділиться Наталія.
Найбільше Наталія переймається за місцевий цвинтар. Каже: підтримують чистоту своїми силами.
"Все, що я хотіла в громаду — добратися у Визирку. У нас кладовище не загороджене, стоїть в полях. Торік зайнялося пів поля пшениці. Кинули сірник на кладовище. Ніхто не реагує. І я скільки прошу! Дайте хоч раз на рік покосити його. І це ми все самі скидаємося — косимо", — додала жінка.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
