Військовослужбовця з Одеської області Максима Кравчину посмертно нагородили Орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Чоловік був уродженцем села Амбарів Миколаївської громади. Він мав трьох дітей, однак у перший же день повномасштабного вторгнення став на захист України. У Донецькій області Максим отримав важке поранення. Тривалий час він боровся за життя, однак 28 квітня 2023 року його серце зупинилося. Захисника поховали в селі Демидове Березівської громади. Почесну нагороду полеглого захисника України вручили його дружині Олені Кравчині.
Згадуючи коханого, Олена зазначила, що він від найпершого дня знайомства казав їй, що вона стане його дружиною. Пара познайомилася біля музичної школи, де Олена була викладачкою. Сам Максим тоді працював на державному підприємстві: ремонтував школи та лікарні, хоча за фахом був електриком четвертого розряду. Крім роботи, він активно займався волонтерством, навіть мав за це подяку від мера. Для Олени шлюб із Максимом став другим. Вона була старшою за чоловіка на шість років.
У перший день повномасштабного вторгнення Максим відвіз Олену з дітьми в село до свого батька, а сам пішов до військкомату.
"Він казав, що він повинен захищати свою країну. У нього було три підстави не йти служити: я маю пожиттєву інвалідність, наша дитина особлива, троє дітей на вихованні. До того ж у нього ще залишилась в його батька лежача бабуся. Але характер, знаєте, який у цієї людини був? Він був дуже добрий. Наша вчителька якось каже "Іду зі своєю дитиною. У нас на Пересипу дощик ллє, і раптом відчуваю, що хтось мене несе на руках через калюжу. Повертаюся – ваш тато. Він такий був. Жінка несе дитину на руках, а він міг взяти жінку разом із дитиною, перенести через вулицю і поставити", – розповіла Олена.
Від попереднього шлюбу в Олени є донька. Цю дитину Максим прийняв як рідну. Дівчинка повідомила, що він завжди захищав її, був дуже добрий і любив дітей настільки, що навіть незнайомим малюкам на вулиці пропонував купити шоколадку.
Як зазначила дружина загиблого військовослужбовця Олена, до мобілізації до лав ЗСУ досвіду служби в армії чоловік не мав.
"У нього був просто білий квиток. Перед самою війною нам треба було поновити військовий квиток, ми стали поновляти за день до війни, нам сказали, щоб він був готовий. Якраз наш друг зібрав команду зі своїми кумами та друзями, і вони вп'ятьох поїхали служить зранку, щоб жінки не знали. Нашого кума, на жаль, теж не стало з самого початку: він згорів в миколаївській казармі", – поділилася спогадами жінка.
Важке поранення в голову Максим отримав під час артобстрілу. П'ятьох бійців, поранених унаслідок тієї атаки, забрали одразу, а Максима лише потім, коли хлопці з іншого батальйону впізнали його та виявили в нього пульс. Тоді поранений був уже в комі третього ступеня. Дружина знайшла Максима у Дніпрі наступного дня. Після того, як чоловіка перевезли до Києва, його стан погіршився.
Дружина військового зазначила, що столичний медзаклад виявився не лікарнею, а моргом. Медики не помітили, що в пацієнта був інсульт, а в самої Олени лікарка цікавилася, навіщо вона ходить щодня до чоловіка, який все одно помре:
"А я їм казала, якщо навіть він помре, якби принесли десь п'яного з підворітні безхатька — це людина. Але коли вам привезли людину з Донецького напрямку з куском ракети в голові, то ви мене вибачте, я думаю, що він заслуговує померти чистим. А не так, що його привезли з Дніпра, але пиляку і болото можна було вимити з вух, щоб від нього не пахло".
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
