Військовослужбовиця з одеської 126 бригади тероборони Катерина воювала у складі піхоти на південному фронті. Жінка з кулеметом та гранатометом в руках захищала Херсонщину та Миколаївщину. Зараз виховує 4-місячну доньку та переживає втрату чоловіка-військового. В Одесі займається волонтерством та збирає кошти на антидронові системи для своєї бригади.
До того, як стати військовою, Катерина працювала у реабілітаційному центрі опорно-рухового апарату. До військкомату пішла разом з батьком, і за місяць написала заяву на перевід до 126 бригади тероборони.
"Майже за тиждень після мого переводу ми поїхали по селах, тренувальні табори, стрілянина, гранати, активно готувалися до відправки на бойові. Через декілька місяців поїхали вже на Миколаїв", — розповіла Катерина.
Працювати на кухні чи складі тільки через те, що вона дівчина, Катерина не збиралась. Так вона опинилась в мінометній батареї, де вчилась і тренувалась на навідника. А на передовій дівчина працювала вже з гранатометом.
"В принципі, зі стрільця стала кулеметником, але поки доїхала до передової — вже з гранатометом працювала. Я навчалась і проблеми не було змінити одну зброю на іншу. Окрім своєї ваги накидаєш на себе бронік, рюкзачок, на тобі опиняється кілограмів 20-30 мінімум, ще зброя. Важкенько було, але всі йдуть, чому я не маю йти?" — продовжила розповідь Катерина.
Під час служби військова отримала контузію — недалеко від неї прилетіла міна. Тепер вона не дуже добре чує на одне вухо.
"У мене була травма спортивна з коліном. Мені одночасно з контузією перевірили коліно і лікарка каже: "Куди ти з такою ногою? Зроби, потім їдь". Зробила, збиралась їхати, була складна операція, три місяці реабілітація після цього, бо нога не згиналась. Мала вже поїхати на фронт, але завагітніла і залишилась тут. Але я дуже рада, пережила майже цей стан сорому, що всі там, а я тут", — поділилась Катерина.
На війні Катерина познайомилась зі своїм чоловіком. У пари народилась донька, однак тата дівчинка більше не побачить — він загинув:
"Я з криками, що не для цього сюди прийшла, зустріла кохання всього свого життя. Дуже щаслива, що з ним познайомилась, класний чувак. Був, на жаль. У нас з ним донечка, їй чотири місяці, маленька зовсім. Він її бачив два рази, але постійно фото, відео, був на пологах, його відпустили на декілька днів. Маленька моя радість, зовсім не схожа ні на мене, ні на нього: блакитні очі, руді брови".
За словами Катерини, вона зустрічається зі стереотипами про жінку в армію. Особливо, коли повернулася до Одеси.
"Мені було важко чути або читати в інтернеті коментарі "Яка жінка на фронті? Що, в кого ти там стріляла, копала?" А там ще: "Ми вас туди не відправляли, захищаєте систему". Яку систему? Там у хлопців є по шість дітей і вони воюють, бо розуміють, за що вони там", — додала дівчина.
Наразі Катерина виховує доньку, займається волонтерством та збирає кошти на антидронові системи для своєї бригади:
"Я встигаю проводити збір на антидронові системи. Це дуже важлива річ, яка має бути на фронті, активно ворог працює дронами ФПВ, тому ця техніка дуже важлива, дуже шкода, що на неї великі черги. Є банка в моно, я купила вже один антидрон, він відправився десь півтора місяця на фронт, був у мого чоловіка та його хлопців. На жаль, коли з ним сталася ця біда, з ним не було цього пристрою. Вже я оплатила другий пристрій".
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
