Понад рік 23-річний Данило Селіверстов з Одещини воював у складі добровольців на Херсонському, Миколаївському, Харківському та Донецькому напрямках. За цей час хлопець отримав не одне поранення, втратив руку та око. Як відновлюється та повертається до цивільного життя він розповів Суспільному.
Данило Селіверстов півтора року служив добровольцем та більше не зможе повернутися на війну. Захисник розповідає, починав з південних напрямків, потім були бої за Харківщину та Донеччину.
"У нас було 38 годин безперервного бою, не спали, нічого. Ми відходили і потім знову забирали свій дім, поки наш будинок повністю не згорів. Ми вийшли, нас почали брати у кільце вагнерівці. Я почав стріляти, спалив чотири будинки з росіянами і 16 пострілів зробив, а потім останні 5-6 разів я просто виходив на дорогу, стріляв і свідомість втрачав, у мене кров йшла з вух", — згадує хлопець.
Данило тоді порвав барабанні перетинки, тож тепер користується слуховим апаратом. Два поранення отримав на Донецькому напрямку.
"Повертаюсь і мені відразу у ногу прилетіло, я зрозумів, що воно крізь ногу пройшло, ще може метрів п’ять пробіг і потім зрозумів, що мені у другу ногу прилетіло. Після цього я десь місяць пролежав у лікарні, потім мені дали відпустку 30 днів, я приїхав до батьків і ходив на милицях ще.
Згодом військовий знову повернувся на фронт. Згадує останній вихід на позиції.
"Взяв командування на себе і почав виводити хлопців, по рації доклав обстановку, що у мене всі трьохсоті і контужений. Я пройшов метрів 20 і почув, що ззаду щось хруснуло, повертаюсь і відразу приліт в плече, бронежилет. Я відразу побачив, що бахнуло руку, відлетів метри на три, рука ще висіла тоді, відразу зрозумів, що з оком щось не те. Я намагався встати, але не зміг, бо дірка в нозі була і сказав, щоб вони йшли".
"Потім я вже чую, що знову летить дрон з іншим звуком. Зупинився, і перша граната на мене була скинута. Мені перебило променевий нерв, зараз закривається рука і не дуже працює щось. Мене відкинуло на кущ хвилею і зачепився рукою, яка висіла і довелося її обрізати".
"Вони беруть і відразу не вбивають, а мучають. Я вже ліг і показував, що рука висить, показував, щоб добили мене, щоб не мучали. Вони поруч гранати кидають, а мене уламками січе".
Йому врятували життя розвідники ЗСУ. Мама Данила Марія розповідає, опісля на нього чекало безліч операцій на оці, руці та щелепі.
"Він був дуже в жахливому стані, запеклась кров, бруд, його ніхто не мив. Ми відразу з татом поїхали купити машинку для стрижки, бо була борода, а під нею рвані рани, до яких не могли добратися, обробити. На око я дивилась і розуміла, що не буде бачити", — розповіла жінка.
Два тижні тому військовому встановили протез, зараз він вчиться з ним поратися у побуті та готує їжу. Розповідає, планує вивчати психологію та допомагати іншим ветеранам.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
