Перехід на українську, знайомі із Росії та "Культурний десант": інтерв'ю з музикантом з Одеси Колею Сєргою

Перехід на українську, знайомі із Росії та "Культурний десант": інтерв'ю з музикантом з Одеси Колею Сєргою

Ексклюзивно

Військовослужбовець, телеведучий, поет, музикант – одесит Коля Сєрга з перших днів повномасштабного вторгнення пішов до ТрО. Наразі він грає концерти на деокупованих територіях, підтримує моральний дух бійців на передовій. Зараз Коля перебуває у зоні бойових дій на Донеччині.

Про перехід на українську мову, друзів з Росії, концерти для військових та культурні програми на деокупованих територіях розповів у інтерв'ю Суспільному.

Для початку, де наразі перебуваєте?

Зараз перебуваю недалеко від Бахмута.

І яка ситуація?

Війна. Ситуація — війна. Це Костянтинівка. Тут в нас більш-менш. Тут в нас знаходиться ППД (ред. — пункт постійної дислокації) — те місце, де ми перебуваємо. Бахмут близько. Близько взагалі не тільки Бахмут, вся лінія фронту доволі близько. Тому люди знаходяться в стані напруженому.

Повернімось на початок війни, скажімо так, з самого початку повномасштабного вторгнення ви вирішили піти в територіальну оборону, але одразу ж опинилися у лавах Збройних сил України. Як так вийшло?

Просто зрозумів, це було 25 лютого, що не бачу іншого розвитку подій, окрім як піти служити, піти захищати. Я хотів в територіальну оборону. Тоді взагалі розуміння взагалі структури Збройних сил не було, тому в мене були лише легенькі чутки від тих, хто плюс-мінус в темі. І я чомусь думав, що тероборона — це ти маєш знаходитися по місцю прописки або по місцю, де ти живеш і охороняти його, ночувати, якщо в тебе не нічні, а денні патрулювання, ночувати вдома. Коли прийшов, зрозумів, що історія трохи інша, що це Збройні сили й що все підписую, і далі я в розпорядженні Збройних сил України, і додому я тепер попаду зрозуміло коли. Прийняв рішення і залишився.

Ви отримали кваліфікацію снайпера. Чим займаєтесь зараз? Що входить у ваші обов’язки?

Так, це було на початку літа, в кінці весни. Тоді якраз “Москва” затонула, була серія подій, після яких стало зрозуміло, що в Одесі вже більш-менш безпечно, відсунули лінію фронту. Спочатку я служив в стаціонарному стратегічному об’єкті, у його особовому складі. потім зрозумів, що хочу змінювати це, хочу переводитися і поїхав вчитися на снайпера і думав, що далі буду працювати за цим фахом.

Але одночасно з цим був створений “Культурний десант” і ми почали працювати з морально-психологічним станом військовослужбовців на лінії фронту, в госпіталях. Потім зрозуміли, що це дуже важлива робота, кропітка і її має хтось робити. У цьому ми розуміємося і ми можемо робити це ефективно. Тому став вибір між тим, де ти реально можеш бути корисним чи там, де ти думаєш, що можеш бути корисним. Тому що, наприклад, на снайпера я вчився десь місяць, а цьому я вчився все життя. Останні 12 років я вивчав роботу з аудиторією. Я зрозумів, що по правді буде займатися цим, розвивати це. І я сконцентрувався на “Культурному десанті”, зібрав команду, ми почали працювати з концертами-сесіями — називається МПЗ (морально-психологічне забезпечення). Відшліфовували моральні цінності, переконання, надавати віру десь, допомагати відшукати віру, скоріше так, і шукати шлях до своєї душі.

Потім з’явилися деокуповані міста, ми почали працювали з ментально-культурною деокупацією, запроваджувати різні заходи, проєкти. Щоб деокупувати людей ментально, повитягувати ці занози, ті міни розмінувати, які залишила після себе Росія.

Про перехід на українську та "Культурний десант": інтерв'ю з музикантом з Одеси Колею Сєргою
Коля Сєрга дає концерт для військових. Фото: Коля Сєрга

Один з напрямків вашої роботи — це проєкт під назвою “Стіни культури”. Це ви разом з художниками малюєте графіті, різні патріотичні малюнки на стінах деокупованих населених пунктів. Розкажіть про це.

“Стіни культури” спрямовані на надання візуальних образів, патріотичних, які несуть певні необхідні, для людей в стані якому вони там знаходяться, підказки про те, що разом тепліше, разом веселіше. Про те, що вони — герої, що вони втримали ці міста, що ворог не пішов далі. Ми їх виводимо зі стану жертви, в який їх почала вводити не побудована правильно культура волонтерства. Коли люди почали підсаджувати на гуманітарку і почали перетворюватися на трутнів, це також була велика проблема. Отримуючи рибу, забули взагалі, як тримати в руках вудочку. “Стіни культури” допомагають це робити. Це змінює загальний стан цих руйнацій, які вони кожен день бачать. Це нагадує про те, що Куп’янськ — це Україна, Ізюм — це Україна, Херсон — це Україна. І це вже не просто нагадування — це фіксація. Так є, так буде, так назавжди.

Про перехід на українську та "Культурний десант": інтерв'ю з музикантом з Одеси Колею Сєргою
Коля Сєрга у Вовчанську. Фото: Коля Сєрга

Про перехід на українську та "Культурний десант": інтерв'ю з музикантом з Одеси Колею Сєргою
Мурал у деокупованому населеному пункті. Фото: Коля Сєрга

Ви сказали, що 25 лютого ви вирішили, що не можете сидіти на місці і що потрібно йти та захищати нашу країну. Скажіть, гітару одразу з собою взяли?

Ні, гітару я не брав з собою. Я, коли йшов туди, я йшов воювати і я взагалі не думав, що буде потрібна гітара. У мене гітара, з якою я приїхав, досить дорога і я подумав, що тут бойові дії і їй настане капець. Тому, пішов без неї, сказав мамі, якщо що гітару продавайте. Потім я знайшов гітару в частині, на ній навіть інвентарний номер був. І почали грати перші концерти для того, щоб трохи розслабити хлопців, ввести в правильний стан, в якому можна розслабити мозок і хоча б спати. Тоді було дуже складно спати, дуже високий стрес.

Ви поет, музикант. Чи вдається наразі творити, писати?

Звісно! Моя муза призвана, вона в пікселях. Тому все, що потрібно, все пишемо. Пишемо багато.

Коли почалася війна, що казали ваші знайомі з Росії? Чи вірили вони, що в Україні дійсно відбувається війна?

Ні, вони й досі не вірять. Я з ними не спілкуюся. Я взагалі з початком повномасштабного вторгнення став досить категоричним.

А як відбувався перехід на українську мову? Чи спілкуєтесь ви нею у побуті?

Звісно спілкуюся. Я взагалі вважаю, що не можна бути “трохи вагітним”. Для мене це принципове питання, я спілкуюся тільки українською.

Чи складно було перейти?

Складно, бо у мене вся творчість була російською мовою. У мене мислення російською мовою. Коли вже є словниковий запас, звик накидувати метафори, використовувати якісь складні слова і оберти, то дуже складно перейти на мову, в якій у тебе словниковий запас у разів 20 менший. Але, якщо не зробити одразу крок двома ногами вперед, то можна так все життя вагатися. Я у цьому питанні був категоричним і перейшов. Це важливий був крок для мене.

Від української мови дуже багато бонусів. У першу чергу, це фізіологічні бонуси, тому що російська мова вона створюється ось тут внизу. Дуже багато словосполучень, дуже багато працює щелепа, а українська мова більш співуча, більш мелодійна і там більше повітря. Тому це повітря поступає у верхні резонатори, де і створюється українська мова і провітрює голову. Тому українською мовою думки більш свіжі.

Про перехід на українську та "Культурний десант": інтерв'ю з музикантом з Одеси Колею Сєргою
Про перехід на українську та "Культурний десант": інтерв'ю з музикантом з Одеси Колею Сєргою. Фото: Коля Сєрга

І на завершення, розуміємо, що в умовах війни планувати дуже важко, але, які плани на майбутнє в рамках “Культурного десанту”? Що плануєте робити?

У нас роботи попереду дуже багато і після перемоги також. Зраз “Стіни культури” робимо, робимо основну роботу “Культурного десанту”, працюємо з морально-психологічним станом різних підрозділів, культурні хаби запускаємо, проєкт “Разом”, який об’єднує різні частини України, міста центру та Заходу з окупованими містами Сходу. Так що, роботи овер дофіга і ми її робимо!

Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області

На початок