В Одесі ветеран Костянтин та його дружина Олеся обвінчалися після 20 років разом. Подружжя планувало вінчання ще до повномасштабної війни, а згодом вирішило зробити це під час відпустки чоловіка зі служби. Однак за два дні до неї Костянтина тяжко поранили на фронті. Внаслідок поранення йому ампутували ногу. Цьогоріч пара здійснила давню мрію.
Під час церемонії Костянтин та Олеся дали одне одному шлюбні обітниці. Після вінчання чоловік розповів, що вони давно хотіли це зробити.
«Сьогодні нарешті ми виконали свої обіцянки, що ми обвінчаємося. Ми вирішили ще на початку повномасштабного, що нам треба обвінчатися. Але щось пішло не так, не виходило», — каже Костянтин.
За словами подружжя, вони разом уже 20 років, однак цей час для них минув швидко:
«Кожен день — це щастя. Кожен рік як один день. Так, вже 20 років... Таке відчуття, що десь пару днів назад познайомилися».
Познайомилися в інтернет-чаті
Костянтин та Олеся познайомилися у 2006 році. Чоловік згадує, що одного вечора зайшов до інтернет-чату «Бізар» і побачив там користувачку під ніком «Кошка в Незабудках». Він написав їй та запропонував зустрітися.
Перше побачення призначили на 7 січня. Зустрілися на Грецькій площі в Одесі, поїли піци, випили кави та пішли гуляти містом. Подружжя згадує, що того дня було близько 20 градусів морозу.
Після першої зустрічі номерами телефонів вони не обмінялися. Тому Костянтин знову шукав Олесю в тому самому чаті, сподіваючись, що вона зайде під знайомим ніком. Згодом вони почали зустрічатися майже щовечора після роботи, а потім вирішили жити разом.
Повінчатися пара хотіла ще до повномасштабної війни. Після її початку ці плани відклали. Згодом Костянтин пішов служити. Він пообіцяв дружині, що вони обвінчаються, коли він приїде у відпустку, але за два дні до неї чоловіка поранили.
Поранення між Кураховим і Покровськом
Костянтин дістав поранення наприкінці листопада 2024 року на напрямку між Кураховим і Покровськом. За його словами, військові вночі виїхали на бойовій машині піхоти, щоб прикрити своїх піхотинців.
Костянтин перебував на БМП і мав повідомити, що екіпаж готовий стріляти, коли поруч вибухнув FPV-дрон.
«Десь метра за два від мене прилетіло і взірвалося. Але все одно пошкодження було дуже велике. Вся права сторона була ушкоджена», — згадує він.
Уламки поранили чоловіка в тулуб. Як Костянтину пізніше розповіли у шпиталі, один уламок рухався у напрямку легень, інший потрапив у живіт зі спини. Також чоловіку тяжко травмувало ногу — за його словами, пошкодило близько десяти сантиметрів кістки.
Очікуючи на евакуацію у бліндажі, Костянтин бачив, наскільки серйозно травмована нога:
«Я пам'ятаю, коли ми в бліндажі сиділи, чекали евакуацію, мені було боляче дивитися на ногу, тому що в мене ступня… Дивлюсь, колінка рівна, а ступня поїхала в бік. Я кажу: "Хлопці, поверніть мені ступню так, щоб вона вгору дивилася, бо мені боляче дивитися, як її повернуло"».
Про поранення чоловіка Олесі повідомив його побратим. Костянтин попросив сказати дружині, що поранення легке, аби вона не хвилювалася. Однак минула доба, а він так і не вийшов на зв'язок.
Тоді Олеся почала телефонувати до шпиталів Дніпра. Вона дізналася, що чоловік перебуває в реанімації лікарні імені Мечникова, сіла на автобус і поїхала до нього.
Коли Костянтин прийшов до тями, медики повідомили, що дружина вже зв'язувалася з лікарнею та їде до Дніпра.
«Ну що ж, нога то нога»
До приїзду в лікарню Олеся найбільше хвилювалася через стан нирок чоловіка. Телефоном їй повідомили, що є ризик їхньої відмови.
У Дніпрі лікар сказав їй, що Костянтину ампутували ногу. Після переживань через можливу відмову нирок цю новину, говорить Олеся, вона сприйняла інакше:
«Молилася, благала, щоб все нормально було. І коли я приїхала, до мене вийшов лікар і сказав: "Розумієш, у нього ампутація ноги". Я так вже переживала за нирки, що коли мені сказали "нога", я така: "Фух". Ногу можна запротезувати, а нирку ти не запротезуєш. Тому я лікарю кажу: "Ну що ж, нога то нога"».
Пізніше Костянтина перевели до Львова. Туди приїхали діти. Вони запропонували батькові сісти у крісло колісне та разом піти пити каву. За словами подружжя, діти навіть сперечалися, хто кататиме батька.
Олеся згадує, що одним із найважчих для неї був час, коли Костянтин служив, а зв'язку з ним не було. Тоді вона могла лише чекати — або почути його голос, або отримати звістку від побратимів.
Після поранення для подружжя головним стало те, що вони знову разом:
«Ми дуже щасливі, що нарешті разом. Знову таки разом».
«Життя продовжується»
Після вінчання подружжя влаштувало святкування на Одещині. На нього приїхали побратими Костянтина та друзі, з якими пара продовжує спілкуватися й проводити час.
Священник, який проводив церемонію, побажав подружжю, щоб у їхньому житті все було добре. Він зазначив, що люди, які пройшли через війну, мають поруч коханих, батьків, дітей та друзів, а життя продовжується.
Костянтин та Олеся планують працювати, сплачувати податки та допомагати війську.
«Будемо допомагати нашим військам з економічної сторони. Будемо працювати, сплачувати податки. Найголовніше — жити», — говорить Костянтин.
За його словами, власним прикладом він хоче показувати іншим людям, що після поранення можна продовжувати жити:
«Буду власним прикладом показувати, що все можливо. Просто трошечки змінилися обставини життя. А життя продовжується».
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області
Стежте за головними новинами Одещини в Google Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.
